У гостях у бавовняних фермерів

Звісно, нелегко постійно переключатися з техніки на сорочки поло із 100%-вої французької бавовни. «Я намагаюся не змішувати обидва види діяльності. Треба навчитися чітко відокремлювати одне від іншого!» — каже Йохан де Віт.
Але чи насправді ці дві галузі такі далекі одна від одної? «Працюючи в HORSCH, я зустрічаюся з фермерами, які мають найрізноманітніший досвід. Я вчуся розуміти їхні проблеми і цікавлюся рішеннями, що вони впроваджують на своїх підприємствах, — як щодо техніки, так і щодо стратегій ведення сільського господарства. У своїй діяльності в Jean Fil я теж пов’язаний із практичним фермерством. Я тестую сівозміни, технології та намагаюся впровадити у французьке суспільство позитивний імідж сільського господарства. Тож, коли доводиться розв’язувати проблему трансформацій у сучасному сільському господарстві, до моїх послуг обидві сфери діяльності. Обмеження у використанні засобів захисту рослин, цінові ризики щодо зернових на ринку, збут, здоров’я ґрунту, витрати на сільськогосподарські ресурси та енергію, громадська думка — з усім цим доводиться мати справу. І мені це добре вдається, тому що я відкритий до всього і допитливий».

Син фермера

Пристрасть Йохана де Віта до сільського господарства закладена з колиски. Його батько і дядько, фермери та скотарі з Голландії, приїхали на південний захід Франції 1979 року, де перейняли господарство зі 100 га зернових і 100 га виноградників. Виноградарство для обох було абсолютно новою темою, тож спочатку їм довелося вивчати основи. У другому поколінні підприємство поділили. Відтоді зять і брат пана Йохана обробляють 60 га зернових і 60 га винограду, а рештою площ опікується його батько.
Отже, господарство невелике. Це спонукає шукати рішення для максимізації рентабельності. Як і багато інших фермерів на південному заході Франції, пан Йохан обрав культури, що дають додану вартість: розмноження насіння кукурудзи, буряків і ріпаку, а також вирощування кукурудзи на попкорн та зеленої квасолі.
Загалом нелегко покинути рідну країну та працювати в іншому місці. Ще важче це дається фермерові, та ще й у незнайомій сфері, як-от, виноградарство. Йохан виріс у середовищі, де панує підприємницький дух. Але як пан Йохан бачить сільське господарство?

Звертатися до споживачів у їхньому повсякденному житті

Йохан де Віт розповідає: «У мене завжди було багато ідей. Але я боявся кидатися в якісь авантюри без страхування. І я ніколи не хотів працювати без швагра і брата. Ми з дитинства були близькими друзями і завжди доповнювали один одного. Медерік і Самуель чудові фермери, а мої сильні сторони — сфери комунікації та подальшої переробки».
І от якось народилася ідея вирощувати бавовну. «Ми почали із простого припущення: що французи роблять щодня? Перше — їдять, друге — п’ють, третє — вдягаються. Як фермери ми вже постачаємо їжу, як виноградарі — постачаємо також напої. То чому б не спробувати їх вдягати? Так виникла ідея створити повний ланцюжок від виробництва бавовни до готового одягу».

Спочатку було непросто. Насамперед, тому що ми були єдині у Франції, хто наважився на таку особливу ідею. Першими кроками були пошук потрібного сорту, сертифікованого європейського насіння бавовнику, посівні досліди. Потім ми підписали контракт із виробником насіння, який забороняв його розмножувати. Після року дослідів (2016 року із шістьма насінинами в саду) наша команда поринула в невідомість: у 2017 році ми засіяли 2 га. 2018 року це були вже 4 га, а 2019-го — навіть 14 га.
«Звісно, я не буду тут розкривати наші секрети виробництва, — каже фермер. — Тому що нам довелося вкласти багато часу і грошей, щоб зробити останні штрихи у сівозміні. І при цьому не втратили врожай бавовни та інших культур. Довелося подолати деякі початкові перепони. Тепер наш пріоритет — отримати прибуток на наші інвестиції».
Кінцева мета цієї пригоди — створити на 100% французький продукт. «Це наше дуже особисте бажання, оскільки Франція має давні традиції у бавовняному секторі. У Франції ми маємо весь спектр техніки і знання, аби прясти, фарбувати і ткати. Цього не можна втрачати. Ми також прагнемо пов’язати сільське господарство і промисловість. Без сільського господарства промисловість існувати не зможе! Люди часто забувають, що переважна частина сировини надходить із землі».
Сьогодні бавовна з департаменту Жер є гордістю її виробників: у межах Франції вона долає близько 2400 км, щоб стати сорочкою поло. Як правило, футболка долає в середньому 65 000 км, перш ніж споживач вперше її вдягне. Jean Fil, компанія Йохана, Медеріка та Самуеля, наразі виробляє на рік 6000 сорочок поло і звичайних футболок. До колекції входить до десяти моделей.

«Нам знадобилося чотири роки, щоб отримати задовільні врожаї. Усе починалося з 80 кг волокна на гектар. У 2020 році ми вже були на рівні 250 кг. Однак урожайність бавовни істотно залежить від погоди. Щороку це як гра в рулетку: що тепліше і сухіше, то ліпше почуваються рослини. Цього року, наприклад, збирати врожай було складно через дощі та морози. Сподіваємося, ми все ж таки зможемо врятувати посіви і зібрати врожай».

Троє фермерів, які ведуть традиціійне сільське господарство, прагнуть також зменшити викиди вуглецю. Вони обмінюються думками та орієнтуються на досвід інших. «Справа не лише в комунікації, а й у переконаннях. Зміна клімату — це факт, який не можна просто ігнорувати. Наразі ми працюємо із простою сівозміною і проміжними культурами. Після того, як збираємо пшеницю або ячмінь, вирощуємо кормове сорго. У нього підсіваємо боби, які потім у вересні — жовтні заробляємо у ґрунт культиватором. Якщо умови зміняться і нас зобов’яжуть зв’язувати вуглець, ми маємо бути готові запровадити нашу стратегію якомога раніше. На меті — покращення якості наших ґрунтів. Я в це вірю!»
Щоб оптимізувати використання засобів захисту рослин, підприємства інвестували в HORSCH Leeb LT. Їх переконали такі переваги цієї техніки як обприскування з відстанню форсунок до поверхні посівів 25 см, а також стабільне ведення штанги на схилах. У департаменті Жер схили часто мають нахил 20%.