Зміни клімату і сільського господарства
Джеремі Б. Хугс, HORSH LLC
Клімат постійно розвивався і змінювався із прадавніх часів — ще до того, як на Землі з’явилися люди. Це науково доведений факт. Якою мірою ми, люди, впливаємо на клімат, — це тема постійних досліджень.
Зміни клімату. Коли ці слова вживають у дискусійному ключі, одразу виникають найрізноманітніші думки та почуття. Значна частина інформації, яку ми сьогодні отримуємо про зміни клімату, надходить із ЗМІ, від кінозірок, активістів і тих, хто будує бізнес на почутті страху. Щодня ми чуємо переважно суцільний негатив: стихійні лиха, голод, суспільні негаразди. Майже не відбувається розумних, об’єктивних дискусій на тему зміни клімату.
Одну річ, як правило, лишають поза увагою: стосовно чого зміни клімату можуть справляти позитивний вплив? Чи є приклади, коли вони позитивно вплинули на сівозміну, на підвищення врожайності? У цій статті я розгляну регіональний розвиток клімату у Північній Дакоті, де я мешкаю. Тут, у Меплтоні, розташоване представництво HORSCH у США. Я навмисне використовую термін «кліматичний розвиток» замість «зміна клімату», тому що останній дуже часто вживають із негативним відтінком. А також він спричинює забагато емоцій.
Північ Великих рівнин завжди був відомий як великий регіон вирощування пшениці. У Північній Дакоті сівозміна протягом багатьох років складалася із пшениці, бобових, олійних і просапних культур. Нині Північна Дакота є в США одним із провідних виробників соняшнику та квасолі на продовольчі потреби, льону, вівса, цукрових буряків, ріпаку, ярої і твердої пшениці. Вирощують також олійний соняшник, картоплю, сочевицю, сою і горох. Сільське господарство у США дуже різноманітне. Виробництво етанолу, картоплі, цукрових буряків, переробка соняшнику та зерна, поєднані із розгалуженою логістичною інфраструктурою, сприяють цій різноманітності.
Із півдня на північ
1998 року, ще підлітком, я вперше приїхав до Північної Дакоти з командою підрядника, яка збирала врожай. Щосезону в США сотні робітників у травні збирають урожай пшениці в Техасі, а потім до кінця літа перевозять його до західної Канади. В інших районах США за такою самою схемою відбувається осіннє збирання врожаю. Ця міграція «великого американського збирання врожаю пшениці» (Great American Wheat Harvest) почалася під час Другої світової війни між 1939 і 1945 роками й відтоді стала традицією. Коли я згадую 1998 рік і мої перші дні у Північній Дакоті, я розумію, що тоді методи землеробства були зовсім не такі, як сьогодні. Як бачимо на графіку нижче, у 1998 році пшениця у Північній Дакоті була основною культурою. Пшеницю, в тому числі тверду, сіяли переважно навесні як яру культуру разом із ячменем. Північна Дакота була другим за величиною регіоном вирощування пшениці. Канада мала лише приблизно на 200 000 акрів (81 000 га) більше.
До середини 1980-х років клімат Північної Дакоти був переважно посушливим: стабільно спекотне літо, невелика кількість опадів, прохолодні ночі й часто холодна зима. Цей клімат був оптимальним для сівозміни переважно зернових, деяких олійних культур і соняшнику. У період із кінця 1980-х до початку 1990-х років клімат змінився. Із початку 1990-х і до сьогодні відбулися такі зміни (порівняно із 100 роками раніше):
- Зменшення екстремально спекотних днів (рис. 1).
- Постійно теплі ночі.
- Екстремально холодні дні (рис. 2).
- Рівномірні рясні опади (рис. 3).
- Збільшення екстремальних опадів (рис. 4).
(Джерело: https://statesummaries.ncics.org/chapter/nd/ )
Графік 1 
Графік 2 
Графік 3 
Графік 4
Дивлячись на цю динаміку за останніх 30–40 років, розуміємо, що попередні 100 років розвитку клімату дали Північній Дакоті 30 додаткових днів вегетації. Згідно із довгостроковими прогнозами середня кількість опадів від снігу й дощу тут продовжить зростати, отже, це іще подовжить вегетаційний період.
Змінена сівозміна
Отже, як це змінить сільське господарство у Північній Дакоті? На рубежі тисячоліть вже відбувалася активна зміна сівозміни. На початку 2000-х років на півночі Великих рівнин поширювалися посіви сої. У місцевості, розташованій до 49-ї паралелі, фермери почали експериментувати із соєвими бобами. Генетика покращилася, з’явилися сорти, що мали коротший вегетаційний період. Клімат був оптимальний завдяки високій вологості та значній тривалості вегетаційних днів. Поєднання цієї динаміки з тривалим світловим періодом влітку створює передумови для суттєвих змін у сівозміні. У регіонах, де соя стала стандартною культурою вирощування, незабаром почала з’являтися кукурудза.
На початку 2000-х років вирощування сої постійно розвивалося. Соєві боби та кукурудза виявилися відмінним чинником отримання доходів. У 2010-х роках ціни на зерно навіть були найвищі за останні покоління. Оскільки кукурудза та соя виявилися надзвичайно успішними в регіоні, де трималися високі ціни на сировину, загальна площа обох культур різко зросла.
Озираючись назад на той час, коли я вперше опинився у Північній Дакоті 1998 року, дивуюся тим змінам, що відбулися менш ніж за одне покоління. Відтоді посівні площі сої збільшилися майже у п’ять разів — із 1,5 млн акрів (607 000 га) до трохи більше ніж 7 млн акрів (2,8 млн га). За той самий період посівні площі під кукурудзою зросли в чотири рази — з 1 млн акрів (404 686 га) до 4 млн акрів (1,6 млн га). 2021 року Північна Дакота за загальними площами посівів сої посіла четверте місце у США. Більше площі посівів сої лише в Айові, Міннесоті й Іллінойсі.
Кліматичні зміни, які сприяли збільшенню площ під просапними культурами на півночі Великих рівнин, змінили не лише сівозміну, а й інші сфери сільського господарства. У 1998 році більша частина зернової логістики була спрямована на вирощування незрошуваної пшениці. Логістична система базувалася на середній врожайності від 30 до 60 бушелів на акр (2–4 т/га) і на тому, що врожай пшениці збирали наприкінці літа. Використання добрив, зберігання і сушіння зерна, автотранспорт, зернозбиральна техніка, залізничні перевезення та місцева переробка зерна базувалися переважно на цій системі.
Тай Браун, фермер з Індіани:
Ми, фермери в Індіані, безсумнівно, безпосередньо відчуваємо розвиток клімату. Навесні теплі дні настають пізніше. Окрім того, навесні випадає більше опадів, іноді у вигляді сильних злив. Однак добре, що перші заморозки в сезоні настають пізніше. Найбільшим викликом для нас є збільшення значних опадів та їх більша інтенсивність. Наприклад, за два дні випадає стільки дощу, скільки зазвичай за місяць. Натомість наступного місяця дощів може не бути взагалі. Щоб пристосуватися до цих мінливих погодних умов, будують великі дренажні системи, якими відводять потоки води. Окрім того, наші методи вирощування сільськогосподарських культур мають стати більш стійкими до екстремальної вологості. У нас випадає більше опадів, ніж будь-коли раніше, але протягом вегетаційного періоду тривалість між дощами подовжилася. Це означає, що мусимо використовувати кожну краплю води, яку можемо дістати. Ми прагнемо, щоб наші ґрунти були схожі на гігантську губку. Покривні культури, ощадні методи обробітку ґрунту, органічне землеробство і дренажні системи — усе це є частиною нашої адаптації до змін клімату.
Інша інфраструктура
А тепер спробуємо в один момент змінити сівозміну на сою та кукурудзу. Логістична система, що раніше була розрахована на 30–60 бушелів пшениці на акр (2–4 т/га), раптом мусить впоратися із значно більшим урожаєм, що зібрали восени. На сьогодні врожайність кукурудзи нерідко сягає від 150 до 200 бушелів з акра (9,4–12,5 т/га). Окрім того, три найпоширеніші культури збирають восени. Це також змінило всю наявну раніше систему логістики. Із кінця 2000-х до 2010-х років значно розширилися потужності інфраструктури, щоб адаптуватися до змін у сівозміні. Цей розвиток триває й досі. Потужності для зберігання зерна на підприємствах та в закупівельників постійно зростають, як і потужності для сушіння зерна. Розбудовано залізничні станції, щоб збільшити пропускну спроможність для врожаю і для виробничих засобів. Логістику добрив довелося адаптувати до підвищеного попиту на NPK (азот, фосфор, калій), зокрема для кукурудзи. Змінилася техніка для збирання зернових, з’явилося більше вантажівок для транспортування більших обсягів урожаю.
Вища врожайність — не лише з точки зору кількості, а й з точки зору прибутку — сприяє швидким змінам. Ціни на землю та оренду різко зросли. Доходи аграрних господарств, як і аграрної промисловості, також зросли. Розширення великих підприємств та агробізнесу, своєю чергою, зумовило створення додаткових робочих місць і загальне економічне зростання штату.
Завдяки змінам у сівозміні змінилася і бізнесова діяльність HORSCH у Північній Америці. Коли я починав працювати в HORSCH у 2006 році, нашим основним продуктом був посівний комплекс Panther (AirTillDrill), ідеально пристосований для технології прямого висіву у Північній та Південній Дакотах. Наприкінці 2000-х — на початку 2010-х років ринок північних регіонів зазнавав стрімких змін. Фермери перейшли від пшениці/ячменю/вівса/жита до просапних культур, розширивши власний машино-тракторний парк. Це також змінило і наш ринок.
У 2008 році ми вивели на ринок Північної Америки Joker. Почали з демонстрації та перевірки концепції, оскільки в США ніколи не було такої дискової борони. Нашими першими ринками ми вважали Кукурудзяний пояс і центральні райони Великих рівнин. Але до 2010 року дістали зовсім інший досвід. Я вже казав, що в ці роки кількість опадів збільшилася, що зумовило дуже вологі умови під час весняної сівби. Тут, у Північній Дакоті, дві третини штату, розташовані на заході, застосовують технологію прямого висіву. І раптом у нас на полі з’явилися пожнивні рештки. Весна стала вологішою, і ми почали вирощувати інші культури, зокрема кукурудзу, після якої залишалося ще більше пожнивних решток.
Сукупність таких умов ідеально прислужилася для просування Joker у Північній Америці. Після Joker для сівби сої та кукурудзи на ринок півночі Великих рівнин швидко прийшли Maestro. Протягом кількох років ми були цілком зайняті сівбою та обробітком ґрунту, що, звісно, сприяло зростанню HORSCH у Північній Америці.
Величезний вплив зміни клімату на сільське господарство також очевидний в інших регіонах Північної Америки. Поки ми проходили через це у Північній Дакоті, інші регіони також змінювалися та розвивалися. Трохи на північ від нас, у Канаді, спостерігалися такі самі зміни клімату:
- Манітоба — у 2009 році площа посівів сої становила менше ніж 500 000 акрів (202 342 га). У 2019 році їх було вже 3 000 000 акрів (1 214 056 га).
- Західна Канада — у 2017 році посівні площі ріпаку вперше в історії перевищили посіви пшениці. За останніх 20 років у цій місцевості середня врожайність ріпаку зросла більш ніж удвічі.
- Саскачеван — наприкінці 2010-х посівні площі сої та кукурудзи значно зросли.
Зміна клімату впливає також на сільське господарство США:
- Каліфорнія — сьогодні багато людей полишають Каліфорнію, в тому числі фермери, які переносять свій бізнес. Через посуху і дедалі жорсткіші урядові правила багато молочних ферм переїхало до Айдахо, Техасу та інших центральних регіонів Сполучених Штатів. Таку саму динаміку зараз можна спостерігати серед овочівників. У цьому секторі Каліфорнія фактично є провідним виробником у США.
- Айдахо — 2021: під кукурудзою більше площі, ніж під картоплею. Зокрема, через збільшення поголів’я молочної череди, яку перевезли з Каліфорнії.
- Кукурудзяний пояс — покривні культури: Згідно з науковими дослідженнями CO2 сприяє змінам клімату. Наразі існують програми, що передбачають дотації для фермерів, які вирощують покривні культури. Тож покривні культури дедалі частіше стають частиною сівозміни у багатьох регіонах, у тому числі в Кукурудзяному поясі.
- Високі рівнини — цей регіон протягом багатьох років був відомий як Пшеничний пояс. Однак дні слави «Великого американського врожаю пшениці» кардинально змінилися. На полях Канзасу, Техасу, Небраски, Колорадо і навколишніх штатів, де колись можна було бачити лише пшеницю, зараз вирощують кукурудзу, фуражні культури і сорго за системами зрошення. Цей перехід став можливий завдяки використанню водоносного горизонту Огаллала (найбільшого водоносного горизонту у Північній Америці), який простягається на території восьми штатів і забезпечує водою 27% загальної площі зрошуваних сільськогосподарських угідь країни. Наразі тривають серйозні дискусії щодо експлуатації цих запасів води, оскільки її доступність щороку зменшується.
Бути гнучким
Зміни клімату впливають на сільське господарство в усьому світі — вчора, сьогодні та завтра. Розвиток зумовив позитивні аспекти, що ми тут показали. Але, звісно, є сфери, де зміни справляють негативний вплив. Тут, у Північній Дакоті, у сільському господарстві ми отримуємо користь від зміни клімату. Для цього нам довелося змінити спосіб ведення господарства — сівозміну та всю систему виробництва, логістики і переробки. Але поки Земля продовжує обертатися, ми в усіх регіонах продовжуватимемо відчувати зміни, що є результатом «кліматичного розвитку».
Під час роботи в HORSCH я об’їздив усю Північну Америку, відвідував компанії та відчув ці зміни. Я розмовляв із багатьма фермерами про поточний і майбутній стан сільського господарства у Сполучених Штатах і в усьому світі. Динаміка, яку я бачу сьогодні в багатьох давніх успішних компаніях, — це підхід до рішень на найвищому рівні: гнучкість. Так само, як постійно змінюється клімат, так само ми мусимо бути динамічні, гнучкі та готові до змін, щоб продовжувати у майбутньому успішно вести сільське господарство.