Нові шляхи у сільському господарстві

terraHORSCH: Які методи ти випробував цього року? Як це відбувалося?
Марко Хорш: Навесні я хотів провести перший обробіток компостним чаєм, але передумав. Я зрозумів, що мій обприскувач не пристосований до такого обробітку. Компостний чай не можна вносити із тиском понад 3 бар. Такий тиск можливий власне на штанзі, але до штанги розчин надходить із тиском понад 15 бар. Доведеться трохи адаптувати техніку, перш ніж продовжити експеримент. Інакше він не матиме сенсу, адже мікроорганізми загинуть ще до того, як потраплять на ґрунт і рослину. Останніми роками я проводив глибший обробіток, ніж зазвичай, але без перемішування. Для цього застосовував Terrano з меншою кількістю стійок, але з лапами ULD. Потім частково вносив рослинні ферменти у рідкій формі, а також сік квашеної капусти. Я ще не зовсім досяг своєї мети, але бачу, що робота дає результат.

terraHORSCH: Які зміни ти помітив?
Марко Хорш: Під час семінару з регенеративного землеробства ми розкопали ділянку ґрунту. Виявилося, що нижній шар ґрунту, куди я вносив сік квашеної капусти, ідеально розсипчастий. Навколо ділянок, де я робив «ін’єкції» соку, він був значно щільніший. Теоретично можна припустити, що добра рослинна закваска краща за сік квашеної капусти, адже містить більше різноманітних мікроорганізмів. Звісно, можна купити компостні чаї та рослинні ферменти, але вони доволі дорогі, особливо, якщо їх застосовувати на великих площах посівів. Саме тому я спробував приготувати закваску самотужки. На жаль, результат виявився не оптимальним. Замість очікуваного приємного земляного запаху він пахнув дуже різко. Чому — я ще не з’ясував. Імовірно, в розчин потрапило щось зайве. Тоді я купив рослинні ферменти. Різниця була очевидна: навіть після тривалого зберігання розчин продовжував приємно пахнути.
Окрім того, цьогоріч я спробував застосувати суміш бактерій. Вона мала генерувати до 60 кг азоту в посівах пшениці чи зернових. Я застосував суміш відповідно до інструкції, але на пшениці помітив дефіцит азоту. Тобто із 60 кг азоту рослини нічого не отримали. Тому згодом я вніс аміачну селітру.

terraHORSCH: Що це за суміш бактерій? Коли ти її вносив?
Марко Хорш: Це мали бути бактерії, які виробляють азот із повітря і ґрунту, тобто відкриті «акумулятори» азоту, що роблять його доступним для рослин. Навесні я додав їх до рідкого гною і в такий спосіб вніс на поля. Суміш має проникнути у ґрунт, тоді вона найкраще працює. Після внесення навіть пішов дощ, тож це були сприятливі умови. Та все одно результату я не помітив. На посівах кукурудзи вносив суміш під горизонт висіву — тепер нетерпляче чекаю, чи буде щось помітно.
Після цього я експериментував із бактеріями, що їх вносять як листкове підживлення, аби вони там виробляли азот. Але це не дало жодного ефекту. Щоб ячмінь зовсім не заслаб від дефіциту азоту, довелося його ще раз підживити аміачною селітрою. Я поділив поле навпіл: на одній половині провів експеримент, на другій — ні. Різниця була величезна. Тож я зрозумів, що все не так просто. Можливо, я помилився під час застосування, або ж клімат відіграв свою роль. Бактерії потребують певних температур, певних умов вологості, а деякі потребують ультрафіолетового світла. Ця весна не була оптимальною: було холодно, іноді сухо і доволі похмуро. Наразі кліматичні умови кращі. Стало тепліше, більше вологи та сонячного світла, тобто рослини можуть виробляти енергію фотосинтезом. Це також краще для бактерій. Я упевнений, що сприяння біологічним процесам у ґрунті позитивно позначається на рості рослин, забезпеченні поживними речовинами тощо. Насправді правильний шлях знайти складно.

terraHORSCH: А як щодо сидератів?
Марко Хорш: Я планую продовжувати займатися темою проміжних культур, навіть якщо цього року матиму дещо менші врожаї. Наприклад, я мав морозостійкі посіви суміші сидератів, які навесні мали недостатньо рослинної маси. Я залишив ці посіви й хотів заробити їх у ґрунт за два тижні до висівання кукурудзи. Однак це виявилося не так просто, оскільки сидерати утворили багато кореневої маси. Для структури ґрунту це добре, але ускладнює його обробіток. Спочатку я зайшов у поле короткобазовою дисковою бороною, але з цього нічого не вийшло. Із фрезою справа пішла трохи краще. Потім за 14 днів довелося повторно обробити дисковою та ротаційною боронами, аби зробити поле взагалі придатним до сівби. У сусідніх господарствах також були складнощі з оптимальною підготовкою ґрунту: нижні його шари були занадто вологими, а верхні — сухими та з великими грудками. До того ж на частині моїх полів ґрунти кам’янисті, і це ще більше ускладнювало обробіток.
Ймовірно, наступного року я повернуся до неморозостійких сидератів, а морозостійкі висію на дослідній ділянці, аби повторити експеримент. Дотепер мені просто бракувало відповідної технології. Із фрезою працювати незручно. Як на біологію ґрунту вплинуть сидерати, що перезимували, ще побачимо. Можливо, варто було закласти подвійні ділянки, щоб помітити різницю.
Я планую продовжувати, але мені ще потрібно набути досвіду, провести експерименти на менших ділянках, перш ніж запроваджувати цю технологію на великому полі. Можливо, я спробую висіяти сидерати після того, як зберемо зернові, і перш ніж посіяти ярі, аби рослини встигли розвинути більше вегетативної маси.

terraHORSCH: 2021 року ти працював із підсівними культурами під покрив кукурудзи. Як ти це зробив і з якою метою?
Марко Хорш: Я скористався технікою для внесення рідкого гною. Проте сходи вийшли недружні. Місцями посіви були загусті, а десь їх не було взагалі. Зазвичай, коли ми висіваємо проміжну культуру й паралельно вносимо рідкий гній, під час заповнення діжки насіння поступово засмоктується всередину. Техніка, яку ми орендували, не мала такого обладнання, тож я засипав насіння крізь люк. Підозрюю, що через це воно плавало на поверхні гною і не розподілялося рівномірно.
Посіви десь були дуже добрі, а місцями їх зовсім не було. Моя ідея полягала в тому, щоб покращити структуру ґрунту й отримати морозостійкий посів проміжної культури перед соєю. На посівах кукурудзи на зерно я не помітив позитивного ефекту, оскільки солома стримує ріст. Ми провели мульчування соломи, але тоді вона стримує проростання трав’яного покриву. Можливо, варто було сіяти іншою машиною, а не технікою для внесення рідкого гною. Певно, я ще раз спробую цю технологію на ділянці 2–3 га.

terraHORSCH: Які маєш плани щодо сівозміни?
Марко Хорш: Загалом моя мета — багатопільна сівозміна: зернові, кукурудза, соя, зернові, ріпак що п’ять років. Для мене важливо, щоб була певна кількість ярих культур і не надто багато зернових, особливо з огляду на проблеми із бур’янами, хворобами тощо. Я вважаю, що за багатопільної сівозміни проблем із бур’янами буде менше. Якщо раніше мені доводилося боротися зі значною кількістю злакових бур’янів, то тепер я можу на цьому заощадити, а поле матиме не гірший вигляд.

terraHORSCH: Як щодо сої?
Марко Хорш: Сподіваюся, добре, адже я дуже багато її вирощував. Сівба була не зовсім така, як я собі уявляв, але якщо посіви будуть хоча б такі, як минулоріч, я буду задоволений. Тоді я зібрав сої близько 4 т/га. Соя, безумовно, забезпечує потенціал для сівозміни. І зараз позитивний ефект посилюється багатопільною сівозміною із сівбою бобових на значних площах. Не знаю, чи продовжуватиму, коли це зміниться. У мене неодноразово траплявся незадовільний результат від вирощування сої. Минулого року я вперше створив значний відсоток сої у структурі посівів та отримав хорошу врожайність. А до того я просто експериментував із соєю, і врожайність була зовсім не показовою — 25–30 ц/га.

terraHORSCH: Чи плануєш позакореневе підживлення сої чи щось подібне?
Марко Хорш: Поки ні. Минулоріч я лише обробляв сою гербіцидами. Власне, більше нічого. Навіть не застосовував фунгіцидів чи інсектицидів. Можливо, спробую внести деякі мікроелементи.

terraHORSCH: Який відсоток площі ти інтенсивно досліджував?
Марко Хорш: Усі поля я досліджував на обмінну здатність — як змішане дослідження ділянок поля. Я не помиляюся, дивлячись на наявність поживних речовин. Завжди є дещо, що можна покращити, але не глобально. Я вперше продав сертифікати на СО₂ (або ж уклав партнерство) на своє велике поле. Подивимося, що з цього вийде. Результат буде лише за чотири-п’ять років, адже це тривалий процес.

terraHORSCH: Який твій висновок з усього цього?
Марко Хорш: Мій висновок такий. Надалі я не поспішатиму занурюватися в таку тему, а більше покладатимуся на власні відчуття. Поки що я не досяг значного успіху, але здобув багато досвіду. Процес навчання іноді буває болісним!