Сьоме покоління в кукурудзяному поясі

Кукурудзяний пояс — це регіон центрального Заходу США. Зрозуміло, що основна культура тут кукурудза. І це один з найбільших світових ринків сівалок точного висіву. Машини HORSCH якнайкраще довели тут свою ефективність.

Чарлі та Метт Рейдмахери є власниками аграрного підприємства на Сході штату Іллійнойс. Його передають з покоління в покоління із 1854 року, відтоді як їхні предки емігрували з Німеччини до США.
Сільськогосподарська стежина фермерів у п’ятому поколінні розпочалася у Джолієті штату Іллінойс, на відстані 60 км на південний захід від Чикаго. У 1990-х брати пережили багато змін на своїй Батьківщині. Унаслідок процесу урбанізації втрачалося дедалі більше сільськогосподарських площ. Через зростання кількості мешканців стало більше сусідів та пожвавився транспортний рух. Місцевість, що колись характеризувалася переважно сільським господарством, дедалі більше скидалася на місто, в якому «заселилася» промисловість. 1999 року брати вирішили перенести своє господарство далі на південь — до Елвіна штату Іллінойс. Там вони господарюють і донині. Завдяки переїзду братам вдалося розширити підприємство. Зараз вони дуже радіють, маючи нагоду передати господарство і власну пристрасть до сільського господарства нащадкам у сьомому поколінні.

Іллінойс розташований у середній частині Заходу США, у так званому «кукурудзяному поясі». Щороку в цьому регіоні вирощують понад третину світового виробництва кукурудзи та сої — не лише для внутрішнього споживання, а й на експорт. Іллінойс є одним із топ-виробників кукурудзи та сої в США. Основну сівозміну вже не одне покоління аграріїв будує з просапних культур. У деяких регіонах до неї входить також трохи зернових та спеціальних культур. Загалом уся площа вирощування кукурудзи та сої в США становить 180 млн акрів (72 850 000 га). Із них штат Іллінойс посідає 12%. Щоб зрозуміти масштаб виробництва кукурудзи: 2021 року в Іллінойсі зібрали 2,19 млрд бушелів (56 млн т), або 4,8% світового виробництва кукурудзи.

Maestro із 2021 року

Перш ніж придбати того року HORSCH Maestro SV 3620, Рейдмахери інтенсивно вивчали тематику точних сівалок HORSCH. «Ми шукали універсальну сівалку, яка могла б забезпечувати якісну роботу на наших ґрунтах із різним типом обробітку: від нульового до традиційного, — пояснює Чарлі Рейдмахер. — У нашому господарстві багато різних типів ґрунтів, які ми обробляємо по-різному. На важких глинистих ґрунтах застосовуємо прямий висів, тож для цього потребуємо високого притискного зусилля. На оброблених полях можемо сіяти на вищій швидкості. Для цього нам, звісно, потрібна сівалка, яка не лише точно розміщує насіння, а й підвищує продуктивність загалом». Говорячи про вищу продуктивність, брати  зважали не лише на об’єм бункера для насіння і рідких добрив, а й також на робочу швидкість. «Ми оглянули всі можливі сівалки різних виробників, насамперед ті, що обіцяли високу робочу швидкість. Насіння від сошника до борозни в усіх сівалках транспортувалося в механічний спосіб за допомогою транспортерів або щіток. Проте ми швидко з’ясували, що можливості цих сівалок обмежені. Зокрема, одним із чинників було те, що забезпечити точне розміщення насіння може лише швидкість не нижче певного рівня. Проте на наших полях, що ми обробляємо за нульовою технологією, не можна їхати дуже швидко через наявність пожнивних решток і характер ґрунту. Отже, ці системи підходили не для всіх наших полів», — описує Чарлі Рейдмахер.

Отже, чому нам потрібна вища робоча швидкість у комбінації з більшим об’ємом баків для насіння і добрив? Продуктивність і максимізація наробітку площі за світловий день — важлива тема в багатьох регіонах США. За останніх 25–30 років майже в усіх регіонах вирощування змінилися погодні умови. «Із 1970-х до 1990-х років ми майже завжди могли розпочинати польові роботи у березні. Але зараз через сильні зливи і підвищену вологість весна в кукурудзяному поясі завжди настає пізніше. Іноді трапляються всього два-три дні, коли взагалі маємо змогу вийти в поле незалежно від мети: підготувати ґрунт, посіяти чи внести ЗЗР. Цього сезону я сам за один день посіяв 560 акрів (220 га), разом із технологічними переїздами, щоб заповнити ємності насінням й рідкими добривами. Із нашою попередньою сівалкою ми б ніколи в житті стільки не встигли зробити», — розповідає Чарлі Рейдмахер. «Проблема в тому, що на полях із традиційним обробітком сівалка встигає напрацювати стільки гектарів, що ми не встигаємо підготувати ґрунт, — сміється Метт Рейдмахер. — У нас волога весна з вузьким оптимальним вікном сівби. Тому маємо придбавати швидку, продуктивну й точну техніку, яка дасть змогу якнайкраще вкластися в оптимальні строки. Таймінг — це найважливіший чинник отримання високих урожаїв», — у цьому брати одностайні.

Ширше міжряддя

Технології вирощування на підприємстві Рейдмахерів, так само як і власне господарство, змінювалися з кожним поколінням. У 1970-х усі поля зорювали, а культури висівали з міжряддям 38” (96,5 см). Нині на підприємстві застосовують комбінацію технологій: нульова і традиційна залежно від типу ґрунту і топографії полів. Міжряддя в кукурудзяному поясі традиційно становить 30” (76 см), але брати роблять інакше. «Ми висіваємо кукурудзу і сою з міжряддям 20” (50 см). Це дає відмінний результат з обома культурами. Маючи Maestro та ISOBUS-керування ми сіємо по-різному: із вузьким міжряддям на кращих ґрунтах висіваємо 46 000 насінин кукурудзи на акр (113 600 насінин на га). Натомість на піщаних ґрунтах норма висіву становить 28 000 насінин. Із міжряддям 30” цього не можна реалізувати. Ми також зменшили густоту висіву для сої: до 120 000 насінин на акр порівняно з попередніми 130 000–160 000 насінин. Завдяки добору правильних сортів збільшуємо врожайність і зменшуємо витрати на насіння», — підтверджує Метт Рейдмахер.

Змінну норму висіву та внесення добрив практикувало в США ще попереднє покоління родини. Із розвитком цієї технології у 1990-х і до 2000-х років фермери активно нею послуговувалися, аби підвищувати врожайність. Та що більше досвіду вони здобували, то сильніше зміщували акцент на контроль витрат на насіння і добрива. Брати оптимізували норму висіву кукурудзи до типу ґрунту. Кожен тип ґрунту зумовлює верхню межу потенціалу врожайності. На піщаних ґрунтах є ризик розвитку слабших стебел у густіших посівах. Це зумовлює втрати, оскільки стебла під вітром ламаються. Через такі стресClose-чинники нерівномірно формуються качани і закладаються зерна. Здобувши ці знання, брати сконцентрувалися на тому, щоб проводити сівбу так, аби качани були якомога однорідніші. «Коли комбайн налаштований під обмолот великих качанів, а до барабана потрапляють лише малі, зрозуміло, що зростають втрати під час обмолоту. Наша мета — максимально однорідні посіви культур, щоб збирати якнайвищі врожаї», — пояснює Чарлі Рейдмахер. І додає: «Високу врожайність ми забезпечуємо, контролюючи міцність стебла та однорідний розмір качанів. Завдяки цьому відбувається й рівномірне обмолочування».

Просте керування

Брати у захваті від простого керування Maestro із дозатором AirVac порівняно з іншими сівалками, що є на ринку. Раніше вони застосовували сівалку з дозаторами і компонентами, що їх потрібно було дооснащувати. «Maestro SV — це проста сівалка. Ми швидко її вивчили й змогли застосовувати одразу. Змінювати конфігурації для висіву різних сортів просто. Так само, як і налаштовувати машину. Конструкція дуже компактна», — перелічує переваги Метт. Для братів переконливим аргументом були також сервісні роботи із системою MTS. «Іноді в бункер потрапляє стороннє тіло. У такому разі очистити систему дуже-дуже легко — просто відключити поток насіння і шланги, що легко від’єднуються внизу бункера. З іншими сівалками доводилося втрачати добрих дві години, щоб очистити шланг. Тепер за 15–20 хв можемо продовжувати сівбу».