Фактор клімату — хіба ми помилилися?!

Ціни на енергоносії та логістику істотно зросли в усьому світі. Зернові також дедалі дорожчають. Екстремальні погодні явища — зливи, повені чи посухи — негативно позначаються на стабільності та обсягах урожаїв. Водночас, попит на сільгосппродукцію зростає. Міхаель Хорш розповідає про своє бачення ситуації на світовому ринку зерна, розмірковує про наслідки можливого дефіциту зернових і визначає напрями розвитку HORSCH у такій ситуації.

terraHORSCH: Ситуація на ринку зерна напружена, ціноутворення теж. Попит на продовольство зростає. Зміни клімату позначаються на аграрному виробництві та врожаях. На нас чекають великі проблеми?
Міхаель Хорш: Давайте визначимося: цілком закономірно ставити собі такі запитання й обговорювати можливі сценарії розвитку подій. Це необхідно, аби розуміти, як діяти, якщо так справді станеться. Особисто я поки що не бачу настільки масштабних проблем для галузі загалом. Але все ж закликаю аграріїв та фахову спільноту не ігнорувати теперішні події й вже сьогодні розмірковувати над тим, що ми робитимемо завтра. Проте і міру перебирати не слід.
Щоб об’єктивно говорити про проблеми, слід розуміти: не варто розраховувати, що в найближчому майбутньому обсяги світового виробництва зернових збільшуватимуться. Ми експлуатуємо один мільярд гектарів сільськогосподарських земель у глобальному масштабі, на яких збираємо до 3 млрд т зернових (кукурудзи, пшениці, рису тощо) і до 500 млн т олійних (сої, ріпаку, соняшнику та ін.). Ми знаємо, що аграрні площі у світі розширюватися не будуть і що з наявних площ аграрії у всьому світі оптимально вичерпують потенціал урожайності. Ці 3,5 млрд т зернових та олійних задовольняють приблизно 70% енергетичної потреби людини: прямо чи опосередковано.
Цей запас — фундамент нашого виживання. Для нього буде критичним, але не фатальним, якщо через посуху чи заморозки ми недоотримаємо картоплі, овочів або фруктів. Якщо закінчиться сировина для виробництва мікрочипів, у нас зменшиться кількість авто, але з голоду ми від цього не помремо. Якщо завтра вичерпається нафта, ми знайдемо їй альтернативу. Але для базових продуктів харчування альтернатив просто не існує! Ситуація стане критичною тоді, коли виникне дефіцит зернових. Насамперед, для країн третього світу.

Ми потребуємо основних продуктів харчування. Для них немає альтернативи!

terraHORSCH: Які фактори можуть спричинити дефіцит зернових?
Міхаель Хорш: Уже кілька десятиріч поспіль науковці б’ють на сполох через зміни клімату. Природні катаклізми — екстремальні посухи, зливи, урагани — траплятимуться дедалі частіше. І лише тепер ми почали звертати увагу на прогнози науковців. Екстремальні явища помітно посилилися за останніх п’ять років як за частотою, так і за силою прояву. І коли одне з таких явищ відбувається у традиційно аграрному регіоні, зрозуміло, що від нього постраждає і врожай.
Навряд чи вдасться отримувати рекордні врожаї через такі явища. Звісно, є регіони, для яких зміни клімату є позитивними, наприклад, Україна. Наразі там за період травень — червень випадає більше опадів, ніж 20 років тому, а температури стали м’якшими. Але в більшості традиційно аграрних регіонів світу, в т. ч. у Західній Європі, спостерігаємо негативну динаміку.
Попередній рік не став винятком. Хвиля спеки прокотилася Північною Америкою, де температури на Сході Канади сягали 45–50 градусів у тіні. Весняної вологи було достатньо й спочатку фермери сподівалися на високий урожай ярих культур. Проте її запасів забракло, аби рослини змогли пережити спеку. Це пояснює, зокрема, вибух цін на ріпак. Урожай кукурудзи у Бразилії був на 30% меншим, ніж очікували. Постраждали не лише обсяг урожаю, а і якість. У Європі аграрне виробництво потерпає, в основному, через зливи та повені, а в США чи Канаді — переважно через спеку і посуху. Та лихо не приходить саме. Врожаю збирають менше, а попит і ціни на нього зростають. Із погляду фермера, це водночас і сум, і радість. Адже, з одного боку, важко здобути врожай, з іншого — можна сподіватися на високі ціни. Але слід зважати також на те, що зростають і ціни на добрива та інші ресурси (ПММ, ЗЗР тощо).
Зростатиме і вартість оренди землі. І коли вже вона піднялася, годі чекати, що опуститься знову. Тож природне прагнення фермерів у такому разі — стабілізувати врожайність. А шлях до цього — диференціювати парк техніки. Так, наприклад, вдається оптимально реагувати на поточний стан ґрунту, застосовуючи необхідну сівалку, щоб забезпечити надійні сходи — основу стабільного врожаю. Отже, є прямий взаємозв’язок між вартістю оренди землі та обсягом капіталовкладень у засоби виробництва!

terraHORSCH: Чи існують ще якісь чинники, що впливають на зростання цін?
Міхаель Хорш: Безумовно, не можна заперечувати, що пандемія коронавірусу та високі ціни на енергоносії впливають на зростання цін на зерно. Але поставимо запитання інакше: наскільки насправді суттєвий вплив цих чинників? Це факт чи просто завіса? Чи ми справді недооцінили характер тих процесів, що відбуваються з кліматом?

Гібридне сільське господарство може допомогти уникнути дефіциту основних продуктів харчування.

terraHORSCH: Що означає «недооцінили»?
Міхаель Хорш: Міністерство сільського господарства США (USDA,United States Department of Agriculture) щомісяця публікує прогнози щодо світових запасів і попиту/пропозиції зерна на світовому ринку. У цих прогнозах беруть до уваги й середнє значення впливу окремих чинників, зважаючи на досвід останніх 50–60 років. Наприклад, скільки спостерігали явищ Ель-Ніньйо (сильних злив) чи посухи або екстремальних явищ, яке співвідношення між запасами та споживанням тощо. До статистики беруть дані за останніх п’ять років, але їх показники значно зменшуються за рахунок спостережень попереднього періоду, коли такі явища траплялися значно рідше.
Статистика і прогнози останніх двох років помітно відрізняються від реального стану речей. Звідки, наприклад, з’явилося припущення, що Китай має величезні запаси сої та кукурудзи? Чому тоді Китай на початку пандемії коронавірусу попри подвоєння ціни скуповував великі обсяги сої та кукурудзи? Можна припустити, що запасів там все ж таки немає. Якщо проаналізувати, як створюють цю статистику, можна зрозуміти проблему. Не варто забувати, що USDA є політичним інструментом і справляє чималий вплив на товарні біржі.
Дозвольте навести приклад із власного досвіду: в липні я відвідав багато фермерів у різних країнах Європи. Усі вони, як і наша родина, сподівалися на рекордний урожай цього року. Травень був дощовим і прохолодним, у червні погода теж видалася помірною. Ми стояли в полі, розминали в долонях колоски і бачили: хоч зерно ще не налилося, але колосків дуже багато. За чотири тижні настало розчарування. Так, не можна було поскаржитися на неврожай, але зібрали значно менше, ніж очікували. Якщо звести до купи всі глобальні втрати і недобір урожаю за цей рік, то побачимо, що знадобиться два рекордних роки поспіль, аби ціни знову почали знижуватися, а ми досягли показників співвідношення запасів і витрат, що USDA наводило за 2019 рік!
Та чи варто закидати статистикам, що не спроможні заздалегідь спрогнозувати майбутні процеси? Ми й самі, фермери із багаторічним досвідом, теж на це не здатні. Ми також поцілили повз, прорахувалися. Тож мусимо прийняти той факт, що раптові екстремальні погодні явища значно сильніше позначаються на прогнозах урожайності, ніж у минулому. І підготуватися до його наслідків.