Максимальна продуктивність у вирішальний момент
У Казахстані Жарас Канапін разом із родиною керує двома сільськогосподарськими господарствами. Щоб якомога ефективніше використовувати обмежені часові вікна, він покладається на найсучасніші технології. Чому HORSCH Sprinter став для нього основною машиною і як Міхаель Хорш надихнув його на нову бізнес-ідею, Жарас розповідає для terraHORSCH.
Жарас Канапін виріс на одному із сільськогосподарських підприємств Казахстану, яким керував його батько. У межах програми для казахстанських студентів він навчався на факультеті аграрного менеджменту Університету Вайєнштефан-Тріздорф у Німеччині. Після завершення навчання протягом семи років працював у сфері захисту рослин, а 2008 року повернувся до Казахстану.
Історія двох господарств
Повернувшись на батьківщину, Жарас Канапін разом із батьком придбав аграрне підприємство на північний захід від Астани площею приблизно 3000 га. Так вони створили підґрунтя подальшого розвитку. У наступні роки прикупили нові землі. Нині підприємство TOВ «Оксановка» налічує 12 000 га. У 2022 році наважилися на наступний значний великий крок — придбали ТОВ «Черніговка». Це господарство розташоване приблизно за 60 км на південь від Астани й також охоплює майже 12 000 га. Жарас Канапін керує аграрним бізнесом разом із батьком, дядьком і трьома братами. «Ми — сімейне підприємство», — пишається він. 2012 року в господарстві з’явилася перша машина HORSCH — Sprinter 15 NT. «На той час ця техніка була новинкою для Казахстану. Раніше міжряддя 30 см не застосовували. Багато хто побоювався, що через це буде більше бур’янів, але ми повірили в цю технологію і почали з нею працювати. Вже за два роки виявилося, що врожаї значно перевищують результати від інших сівалок», — розповідає Жарас Канапін. Цю машину нам порекомендував Клаус Тішер, засновник дилерської компанії CT Agro: «Він сказав мені: з цією машиною ти не прогадаєш! І він мав рацію». Сьогодні на двох господарствах працює загалом 13 машин Sprinter 15 NT. «Ми вважаємо великою перевагою оснащення сівалки саме анкерними сошниками. Коли верхній шар ґрунту пересихає, багато сошників не спроможні заглиблюватися в нього. Завдяки анкерним сошникам Sprinter ми можемо без проблем проводити сівбу, оскільки насіння закладається нижче сухого верхнього шару», — розповідає він.
Окрім сівалок Sprinter, до машино-тракторного парку входять Avatar 12.20 SW, Maestro 36.60 SV, Joker 7 RT+, Tiger 4 MT, Leeb PT 6.280 і Leeb VL. За допомогою цієї високопродуктивної техніки родина обробляє загалом 24 000 гектарів. У північному господарстві вирощують приблизно 6000 га пшениці, 2000 га ячменю та 3000 га соняшнику. На півдні — 6000 га звичайної пшениці й стільки ж пшениці твердих сортів. «У цьому регіоні маємо багато сонячних днів, тож і якість твердої пшениці тут висока», — пояснює керівник господарства. Щоб ще більше підвищити якість і врожайність, торік інвестували у зрошувальну установку на площі 700 га. Цього року додатково запланували запровадити зрошування ще на 850 га, тож поливом буде забезпечено майже 1500 га. Цього сезону запланували посіяти сафлор на площі приблизно 2000 га. «Олійні культури ми вважаємо перспективними, — зазначає Жарас Канапін. — У майбутньому збираємося вирощувати олійні на 30% наших полів — на півночі це буде соняшник, а на півдні — сафлор».
Розумна інвестиція
На одну особливу бізнес-ідею Жараса надихнув Міхаель Хорш під час одного зі своїх візитів до Казахстану. «Він розповів мені, що в Чехії збудував дві силосні башти на 3000 тонн кожна. Восени заклав у них на зберігання 6000 тонн ячменю, оскільки ціна реалізації на той момент була дуже низька. А от навесні зміг продати ячмінь за значно вищу ціну. Тож і я замислився. У 2011 році врожай був дуже високий, через це ціни на зернові впали. Ми також вирішили зачекати, і продали зерно пізніше — за значно вигіднішу ціну».
Це усвідомлення спонукало родинне підприємство вкласти кошти у нове зерносховище поруч із південним господарством: «Ми збудували сучасний комплекс загальною потужністю 40 тонн, оснастили його сушаркою та системою очищення. Сховище розташоване безпосередньо біля залізниці, що є великим логістичним плюсом». Звідти зерно продають і транспортують до Узбекистану, Ірану та Азербайджану. У цьому зерносховищі також зберігають своє зерно інші господарства і звідти його реалізують. Загалом на експорт відправляють від 100 000 до 150 000 тонн збіжжя. Завдяки цій інвестиції господарі започаткували ще один напрям діяльності — трейдинг.
Кліматичні гойдалки
«Мій батько завжди розповідає: я займаюся сільським господарством вже 45 років. І жоден рік ще не був схожим на інший. Ми працюємо в умовах екстремальної погоди — із цим доводиться миритися. Потрібно вміти оперативно ухвалювати рішення, щоб тримати аграрне підприємство на плаву», — пояснює ситуацію Жарас Канапін.Не щороку в Казахстані трапляється посуха — інколи випадає більше опадів. Та особливо сильно рослини потерпають, коли немає дощу в червні та липні. «Це дуже складно передбачити. Сільськогосподарська наука потребує щоденного спостереження за культурами та їхнім станом, щоб можна було швидко й цілеспрямовано ухвалювати правильні рішення, адже погода непередбачувана. Я завжди кажу всім аграріям: посівну кампанію слід завершувати за 10 днів, збиральну — за 15. Це ідеальний проміжок часу. Усе, що поза цими межами, призводить до втрат».
Вузькі часові вікна
Вирішальне значення має, насамперед, оптимальний момент, коли слід розпочати сівбу. «Як правило, до середини квітня поля ще вкриті снігом. Тому потрібен певний час, поки ґрунт просохне та прогріється. Вже з початку травня температура дуже швидко зростає. Вітер також сприяє висиханню полів». Отже, оптимальне посівне вікно дуже вузьке. Зазвичай польові роботи в Казахстані розпочинають наприкінці квітня. Основна мета першого обробітку ґрунту — зруйнувати капіляри, щоб волога не випаровувалася. Другий його позитивний ефект — розпушування 2–3 см верхнього шару ґрунту, завдяки чому весняне сонце краще прогріває землю. Посівну кампанію розпочинають між 10 і 15 травня. «Жодного гектара ми не засіваємо без добрив — на мою думку, це недоцільно. Усі наші Sprinter NT мають оснащення для внесення припосівних сухих добрив», — зазначає Жарас Канапін. Комбінування прямого висіву з одночасним внесенням добрив — поширена практика в Казахстані, Тут її вважають одним з найефективніших заходів підвищення врожайності. Сніг довго залишається на полях, тому період для проведення сівби дуже короткий. «У ці дні маємо спрацювати на максимумі, аби отримати відповідну врожайність», — каже керівник господарства. Саме тому підприємства дбають про дуже добре технічне оснащення. Адже потрібно вкластися у вузькі часові вікна, провести якісну роботу й закласти основу для високого врожаю. Ідеальний момент для сівби має вирішальне значення, зокрема, щоб отримати надійні сходи і створити умови для оптимального старту рослин, щоб вони краще перенесли складні фази: «Зазвичай приблизно з 15 червня стає дуже спекотно. Коли пшениця перебуває на ранніх стадіях розвитку, вона краще витримує спеку. Якщо ж посіви більш розвинені, вони потребують більше вологи, відповідно, сильніше потерпають від високих температур», — розповідає Жарас Канапін.
«За останніх 50 років у нас трапився, мабуть, лише один випадок, коли ми повністю втратили врожай, тобто взагалі нічого не змогли зібрати з полів»,— згадує Жарас Канапін. «2023 рік також був надзвичайно складний, із суттєвими втратами. Якість пшениці була низькою, падіння врожайності зафіксували на 40%». Щоб забезпечити економічну стабільність навіть у неврожайні роки, родина почала шукати нові рішення. «Так виникла ідея започаткувати молочне виробництво на базі нашого південного господарства. Воно розташоване лише за 60 км від Астани. Населення міста зростає, а разом із ним — і попит на молочну продукцію». Плани швидко втілили в життя: вже цьогоріч має запрацювати господарство з поголів’ям 1000 дійних корів.
Там, де робота — покликання
У двох господарствах зайнято 150 штатних працівників, які працюють цілий рік. Ще 20 сезонних працівників опікуються зерносховищем. «Для молочного виробництва плануємо цього року найняти ще 60 людей», — розповідає Жарас Канапін. Забезпечити людей постійною зайнятістю — річ нетипова: «Сьогодні складно знайти кваліфікованих працівників для роботи із сільгосптехнікою. Попит на кадри дуже високий, тому намагаємося заохочувати людей. Завдання знаходимо впродовж усього року — чи то прибирання снігу взимку, чи ремонтні й сервісні роботи і підготовка до сезону навесні, — пояснює керівник. — Багато господарств наймають працівників тимчасово — лише з травня по жовтень. Але за цей час люди не встигають добре ознайомитися ані з господарством, ані з його структурою чи ґрунтами. Наші ґрунти потребують не лише фінансових інвестицій та фізичної праці, а й душі. Тому нам потрібні справжні фахівці, які мають знання. І саме ця комбінація — правильно підібрана техніка, професіоналізм і відданість справі — приносить урожай та успіх».
Перспективи на майбутнє
У питаннях професійного землеробства та сільського господарства Казахстан перебуває лише на початку шляху: «Ми маємо надзвичайний потенціал, який мусимо реалізувати, — впевнений Жарас Канапін. — Наші господарства добре оснащені. Тож маючи сучасну техніку, відповідні знання і чітку стратегію, ми здатні ще більше підвищити врожайність». Наступний великий крок вже не за горами: цьогоріч має розпочати роботу молочна ферма. У такий спосіб Жарас Канапін та його родина створюють додатковий економічний напрям, покликаний забезпечити стабільне джерело доходу й компенсувати непередбачуваність отримання врожаю. Розширення і масштабування підприємств — ще одна чітка стратегія на майбутнє. Господарі постійно налаштовані на перспективу: «Сільське господарство — не лише наука, а й пристрасть. Якщо працювати не лише руками, а ще й серцем, ухвалювати правильні рішення й оптимально використовувати час, неодмінно досягнеш успіху».