Резистентність: що бачимо і як діяти далі
Резистентність набуває в рослинництві дедалі більшого значення. Міхаель Хорш та Міхаель Браун розповідають про причини, стратегії і технологічні підходи для протидії цій проблемі, що поступово зростає.
Резистентність вже давно перестала бути темою для теоретичної дискусії. Бо сьогодні вона стосується багатьох господарств. Проблема поширюється і стає дедалі відчутнішою: «Ми вважаємо резистентність одним із головних викликів найближчих років, особливо в Західній Європі», — каже Міхаель Хорш. «Проблема з китником мишохвостим відома давно. Та наразі ще більшими кроками наближається наступна — це англійський райграс», — додає Міхаель Браун. Важливим чинником, що посилює резистентність гербіцидів, є високий відсоток у сівозмінах озимих зернових.
Цей розвиток пов’язаний із двома ключовими чинниками. По-перше, науковцям у хімічній галузі дедалі складніше виявляти нові групи діючих речовин, виводити їх на ринок і там утримувати. По-друге, природа відповідає на них, посилюючи свою стійкість та формуючи резистентність. «Резистентність починається непомітно. Спершу доводиться збільшувати дози діючих речовин, аби домогтися мети. Це дає часткові результати, — пояснює Міхаель Хорш. — Але згодом настає момент, коли накочується нова хвиля резистентності. Тоді засоби захисту потрібно застосовувати у ще більших кількостях, та ефект дедалі слабшає. Водночас культурні рослини потерпають від надмірного хімічного навантаження. Вони відповідають зниженням густоти посівів і втратами врожаю. Коли посіви зазнають щоразу сильнішого стресу, вони менш стійкі до грибкових хвороб і шкідників. А це зумовлює нові хвилі їх розповсюдження».
Витоки проблеми
Ще близько 15 років тому в Англії вперше зафіксували резистентність злакових трав. Зокрема, в регіонах, де в сівозміні дуже висока питома вага озимої пшениці, китник мишохвостий набув стійкості до важливих груп діючих речовин і став справжнім батогом для господарств. Щоб цьому протидіяти, багато фермерів навіть повернулися до плужного обробітку: «Та застосування плуга давало короткочасні успіхи», — визнає Міхаель Хорш. Із часом це вже не дало очікуваних результатів — проблема бур’янів лише посилилася. Отже, плуг теж перестав бути рішенням.
Унаслідок цього багато господарств розширили сівозміну та суттєво зменшили частку озимої пшениці. Однак альтернативи дуже обмежені, особливо на важких ґрунтах. Щоб урізноманітнити сівозміну, до неї дедалі більше включають ярі культури, зокрема ячмінь, або кукурудзу. «Зрештою, на мою думку, господарства, що особливо потерпають, досі шукають шляхи розв’язання проблеми», — зауважує Міхаель Хорш.
Реструктуризувати сівозміну також можна лише до певної межі. Багато фермерів спромоглися забезпечити чистоту посівів. Це вдалося їм завдяки включенню до сівозміни ярих культур — гороху, бобів, кукурудзи або ячменю та комбінуванню оптимізованих технологій вирощування. Проте ці культури зазвичай помітно менш рентабельні. Ця дилема справляє на аграріїв значний економічний тиск.
Дія ґрунтових гербіцидів
Коли йдеться про діючі речовини, головну увагу зосереджують на контролі бур’янів за допомогою ґрунтових гербіцидів, що їх слід застосувати якомога більш ефективно. Щоб гербіцид справляв ефективну дію, потрібно брати до уваги багато чинників навколишнього середовища, що є вирішальними. Тут на першому місці вологість ґрунту. Водночас важливою складовою успішного контролю бур’янів є і якість сівби. «Основою всього є однакова глибина закладання насіння, достатнє загортання і пухка, дрібнозерниста структура ґрунту. Лише за таких умов можна впевнено покладатися на ефективність ґрунтових гербіцидів і водночас їх мінімальний негативний вплив на культуру», — пояснює Міхаель Браун.
У деяких регіонах райграс витісняє китник мишохвостий із першої позиції серед злакових бур’янів. Резистентність китника до гербіцидів відома вже впродовж багатьох років. Натомість стійкість райграсу — явище доволі нове. Наразі проблеми створює переважно італійський (багатоукісний) райграс, що його часто включають до сівозміни як кормову чи підсівну культуру або в сумішах сидератів.
Біологічні особливості обох злакових бур’янів
Китник мишохвостий(Alopecurus myosuroides) — однорічний або багаторічний бур’ян, що трапляється переважно на важких ґрунтах. Зазвичай він проростає восени, коли температура ґрунту становить від 10 до 15 °C, але може рости аж до весни. Навіть короткотривалого світлового імпульсу достатньо, щоб спровокувати проростання насіння. Із закрученого сім’ядольного листка утворюється розетка, яка формує кущики з пагонів заввишки від 20 до 60 см. У червні — липні кожна рослина може утворювати до 20 колосків, у яких дозріває до 2000 насінин. Насіння вважають ранньостиглим, оскільки воно стає життєздатним ще в період молочно-воскової стиглості. У верхніх шарах ґрунту насіння зберігає схожість до чотирьох років, а в разі загортання у глибші горизонти — до десяти.
Райграс — багаторічна рослина, яка полюбляє теплі й вологі ґрунти з глибоким орним шаром. На відміну від китника мишохвостого райграс здатен проростати протягом усього року, якщо температура ґрунту перевищує 10 °C. Надалі він утворює щільні кущики. Рослини сягають 30–100 см заввишки й можуть височіти над культурою. Колоски формуються із червня по серпень. Одна рослина здатна утворити до 1500 насінин, які можуть прорости вже невдовзі після осипання, ще до сівби наступної культури. У ґрунті насіння зберігає життєздатність до п’яти років.
За матеріалами: LfL Bayern, Praxis Agrar, BIO Aktuell, LK Online, TLLLR, LFULG Sachsen
Вплив строків сівби
У контексті резистентності вирішальне значення має строк сівби озимої пшениці. «Насправді ми мали б сіяти пізніше, — зауважує Міхаель Хорш. — Однак пізні посіви, як правило, менш конкурентоспроможні. Саме тому багато аграріїв свідомо обирають ранню сівбу на полях, де існує проблема злакових бур’янів. У такий спосіб вони прагнуть сформувати сильні конкурентоспроможні посіви. Окрім того, за ранніх строків сівби вони збільшують норму висіву. Коли рослини щільніше розташовані в рядку, вони здатні створити потужну конкуренцію бур’янам і стримати їхній розвиток».
Тож аграрії мають непростий вибір. З одного боку, бажано сіяти якомога пізніше, щоб більша кількість насіння злакових бур’янів могла встигнути прорости до моменту сівби. З іншого — саме за ранніх строків культура здатна сформувати міцні й конкурентоспроможні посіви, що, своєю чергою, полегшує боротьбу з бур’янами. «Суть у тому, що коли склалися сприятливі умови для сівби, не варто зволікати — слід користуватися моментом. Зрештою найважливішим є ідеально сформований посів із високою конкурентоспроможністю в межах рядка», — підсумовує Міхаель Хорш. «Ще один важливий момент — наявність високопродуктивної техніки, аби вкластися в оптимальні строки сівби», — додає Міхаель Браун.
Питання міжряддя
На тлі нових викликів у регіонах, де існує проблема резистентності злакових бур’янів, на перший план знову виходить тема міжрядь. Особливо вона актуальна для господарств, поля яких сильно засмічені китником мишохвостим. Тут підготовку посівного ложа розпочинають за кілька тижнів до сівби. Безпосередньо перед нею поле обробляють суцільним гербіцидом, щоб знищити бур’яни, які підросли після оброблення стимуляторами росту. Далі проводять прямий посів без додаткового обробітку ґрунту. При цьому широкорядний висів забезпечує менше втручання у ґрунт порівняно з вузькорядним. «Утім, обираючи ширину міжряддя, завжди слід зважати на особливості конкретного поля і культури. Ми вважаємо оптимальними міжряддя 20–25 см. Вони забезпечують високу якість сівби, розвиток конкурентоспроможних посівів у межах рядка, які здатні серйозно протистояти злаковим бур’янам», — пояснює Міхаель Хорш (детальніше про це — на стор. 6–7). Якщо змикання рядків недостатньо для конкуренції з бур’янами, варто думати далі. Загалом ширші міжряддя необхідні, щоб забезпечити рівномірну глибину висіву та, відповідно, закласти основу для формування вирівняних конкурентоспроможних посівів. Цього можна досягти, якщо сіяти сошниками, розташованими в один ряд. Для обробітку міжрядь можна вдатися до механічного просапування або хімічного захисту за допомогою новітніх технологій. Щоб ефективно боротися з бур’янами, важливо розуміти взаємозв’язки та ухвалювати правильні ефективні рішення. «Стратегічне мислення має передувати будь-яким діям», — резюмує Міхаель Хорш.