Між посухою і технологією: точне землеробство відкриває нові перспективи
Посуха та кліматичні аномалії — ці виклики стають дедалі актуальнішими у всьому світі. Філіпп і Константин Хорш пояснюють, чому проблему становить не стільки брак опадів, скільки потреба по-новому ставитися до води, ґрунту й точності в сучасному землеробстві.
Вода дедалі більше перетворюється на лімітувальний чинник у землеробстві — в усьому світі, на будь-яких типах ґрунтів. І йдеться не лише про нестачу опадів. Останніми роками ми спостерігаємо відчутний зсув у розумінні того, як слід працювати з водою і землею. «У розмовах із фермерами одразу виходить на перший план тема посухи», — каже Філіпп Хорш. Ще кілька років тому ситуація була зовсім інакшою.
Кліматологи підтверджують: не так змінилася загальна кількість опадів, як їх розподіл. Дощі випадають раптово, часто дуже інтенсивні. Або натомість їх зовсім немає протягом кількох тижнів. Екстремальні погодні явища зберігаються довше, області високого і низького тиску «зависають» на місці, що спричинює тривалі періоди посухи або надмірної вологи. «Дедалі частіше помічаємо: проблема не завжди в тому, що тримається висока температура. Просто в такі періоди стає загалом надто сухо», — додає Константин Хорш. Потреба забезпечувати стабільні врожаї зростає, так само, як і потреба ефективніше використовувати природні ресурси. У таких умовах дедалі більшого значення набувають здатність до адаптації та насамперед точність.
Менеджмент поживних речовин та обробіток ґрунту
Дефіцит поживних речовин зазвичай є першим обмежувальним чинником: «Рослина завжди спершу голодує та вже потім відчуває нестачу води», — точно помічає Константин Хорш. Цей факт тісно пов’язаний із вологозберігальними підходами. Недостатньо лише прямого посіву або поверхневого обробітку ґрунту. «Головне — аби поживні речовини були доступні для рослин. А в цьому важливу роль відіграє обробіток ґрунту. Поєднання вирощування сидератів із прямим посівом — безумовно, крок уперед, але, можливо, недостатній. Ґрунту потрібен кисень і певний об’єм пор, щоб рослини могли дістатися до поживних речовин. А такий об’єм можна забезпечити лише за допомогою обробітку ґрунту. Тож правильний обробіток ґрунту справляє величезний вплив, — пояснює Константин Хорш. — Наразі багато господарств саме в періоди посухи проводять глибоке розпушування. З одного боку, в такий спосіб вони усувають ущільнення ґрунту, що утворювалося роками. З другого — разом із цим вони вносять додатково поживні речовини, як-от, фосфор». Отже, обробіток ґрунту формує структуру, яка здатна надійно забезпечити рослинам змогу засвоювати поживні речовини. Ще один важливий аспект — цілеспрямоване внесення поживних речовин. Сьогодні вже очевидно, що у верхніх шарах ґрунту концентрація поживних елементів часто значно вища, аніж у глибинних. Це особливо згубно під час посухи, адже ґрунт зазвичай висихає згори, і поживні речовини стають менш доступними для рослин. «Тому ми працюємо з технікою, яка оптимізує не лише внесення добрив, а й рівномірний їх розподіл», — пояснює Філіпп Хорш.
Основна мета залишається незмінною — покращити здатність ґрунту утримувати воду. Для цього необхідно цілеспрямовано покращувати структуру ґрунту, накопичувати гумус і застосовувати обмірковану сівозміну. Недостатньо лише акумулювати воду в ґрунті. Надзвичайно важливо, щоб рослини могли швидко й ефективно її поглинати. І в цьому ключову роль відіграє структура ґрунту. Ключем до успіху є точність в обробітку ґрунту: «Ми прагнемо дуже точно проводити поверхневий обробіток, щоб зменшити випаровування. Так само важливо точно працювати за глибокого обробітку, щоб внести добрива і розпушити ґрунт», — пояснює Філіпп Хорш. Саме тут виникає своєрідна дилема: з одного боку потрібно розпушити й подрібнити ґрунт, щоб покращити його структуру і зробити поживні речовини доступними для рослин. Із другого — технологія no-till передбачає мінімальне втручання, щоб зберегти якомога більше вологи. На перший погляд, ці два підходи суперечать один одному.
No-till — панацея чи компроміс?
За будь-якого втручання в ґрунт так чи так відбувається певна втрата вологи, навіть за умови прямої сівби. То чи є технологія no-till ідеальним рішенням? Не все так однозначно, вважають Філіпп та Константин Хорш. Усе залежить від багатьох чинників: типу ґрунту, сівозміни, кліматичних умов. Із технічної точки зору на сьогодні найбільш поширений прямий висів дисковим сошником, адже така система забезпечує більшу точність сівби. «У місцевостях із посушливим континентальним кліматом працюють як дисковими, так і анкерними сівалками. Проте саме анкерні сошники частіше виявляються ефективнішими», — пояснює Філіпп Хорш. Однією з переваг анкера є те, що він здатен очищувати посівну борозну. Це особливо важливо в регіонах, де осінь не тривала. Там швидко настає зима, тож пожнивні рештки не встигають перегнивати.
Технологія прямого висіву походить із регіонів, де завжди було або занадто сухо, або забагато вологи. Окрім того, зими в таких місцевостях відзначалися сильними морозами. Важкі ґрунти промерзали, що природно сприяло їх розпушуванню. Натомість опади і тепло стимулювали високу біологічну активність у ґрунті. «У Європі зими дедалі стають м’якшими. Саме тому, ймовірно, складніше працювати за нульовою технологією — вона часто досягає своїх меж, зокрема, й через шкідників», — зазначає Константин Хорш. Обидва погоджуються, що класична технологія no-till доцільніша на важких ґрунтах. Необхідною передумовою для цього є продумана сівозміна. «Потрібно визначити, як скористатися перевагами прямої сівби й водночас надійно контролювати поширення бур’янів і шкідників. Тож сучасний підхід — проводити обміркований точковий обробіток ґрунту», — пояснює Філіпп Хорш.
Зміни в підходах no-till
Важливу роль у цьому процесі відіграють глибина і точність обробітку. Адже будь-яке втручання в ґрунт вартує вологи, особливо в посушливі періоди. «Ми пропонуємо різноманітні варіанти лап для обробітку ґрунту — від інтенсивного перемішування до глибокого розпушування без вивертання грудок на поверхню. Наше завдання — дати клієнтам змогу глибоко розпушувати ґрунт і не перемішувати його», — каже Константин Хорш. «Усе це можна виконувати як перед сівбою, так і водночас із нею», — додає Філіпп Хорш.
Основною машиною для цих операцій є Focus: «Focus відіграє надзвичайно важливу роль у певних регіонах, адже ним можна поєднати обробіток ґрунту із сівбою. Це означає, що ми не втрачаємо час між технологічними операціями, отже, менше втрачаємо вологи. Разом з цим за допомогою Focus можна закладати добрива у вигляді депо, забезпечуючи цілеспрямоване живлення рослин», — пояснює Константин Хорш. «Focus — найбільш успішна технологія strip-till у світі. Вона обробляє найбільші площі — без перебільшення. Особливо добре вона підходить для легких ґрунтів, які потрібно глибоко розпушувати», — додає Філіпп Хорш.
Точність під час сівби
Точність має вирішальне значення не лише в обробітку ґрунту — вона стає ключовим чинником і під час сівби, особливо в умовах посухи. Часове вікно обмежене, тому надзвичайно важливо досягти ідеального загортання насіння. «Щоб забезпечити найвищу якість сівби, потрібно зважати на оптимальні строки й вибирати правильну техніку — лише тоді кожна насінина матиме однакові передумови. Саме точність є тієї основою, яка дає змогу ефективно використовувати залишкову вологу й отримувати вирівняні посіви», — каже Філіпп Хорш. «Суттєву роль у цьому відіграє наша система автоматичного регулювання притискного зусилля сошників AutoForce. Вона гарантує ідеальну глибину закладення кожної насінини. Ми також постійно модернізуємо сошник ParaDisc, щоб забезпечити точне розміщення насіння в ґрунті», — додає він. Дедалі більше аграріїв сіють ріпак у просапний спосіб, щоб забезпечити точне закладення насіння і створити ідеальні передумови для розвитку посівів в умовах посухи. Ще одна перевага — ефективне використання техніки. Так, однією сівалкою сіють і буряки, і кукурудзу, і ріпак. Отже, на природні виклики потрібно реагувати краще. Тому дедалі помітнішою стає світова тенденція: «Клієнти все більше прагнуть мати різну посівну техніку», — зазначає Константин Хорш. Філіпп Хорш додає: «Зазвичай йдеться про «другу машину». Тобто купують не дві однакові, а дві різні машини, щоб мати змогу пристосовуватися до різних умов та оптимально проводити сівбу». Мета — можливість працювати залежно від погодних умов та особливостей сівозміни. «Щоб запропонувати оптимальне рішення, ми урізноманітнили портфоліо ґрунтообробної та посівної техніки. Ця різноманітність нам дуже потрібна, адже не завжди одна машина спроможна закрити різні потреби. Клієнти дуже покладаються на техніку, аби досягти точності й гнучкості сівби».
Обмірковані системи
Вже сьогодні зрозуміло, що екстремальні погодні явища та посуха дедалі більше впливатимуть на агробізнес. Щоб успішно протистояти цим викликам, потрібні розумні та продумані системи. Дискусія про no-till та обробіток ґрунту — це не питання «або-або». Навпаки, стає очевидним: потрібна адаптивність як у технологіях обробітку, так і в доборі техніки. «Прямий висів — не панацея. Він може бути частиною рішення, але тільки в контексті продуманої комплексної системи», — каже Константин Хорш. А Філіпп Хорш додає: «Нам потрібне різноманіття: в техніці, сівозміні, обробітку ґрунту. Ми не можемо покладатися лише на одну машину або усталену стратегію». Тож no-till та обробіток ґрунту — це не протиріччя, а два підходи, які мають право на існування і спроможні ефективно доповнювати один одного. Дедалі чіткіше вимальовується тенденція до сівозмінно-адаптивного обробітку ґрунту. Він покликаний мобілізувати поживні речовини, покращити структуру і вологоємність ґрунтів і в такий спосіб гарантувати стабільні врожаї навіть у посушливі періоди. Необхідною умовою для цього є точність обробітку ґрунту і сівби. Адже лише коли однаково закладена кожна насінина, створюються однакові стартові умови для рівномірного розвитку рослин. І лише тоді можна гарантувати ефективне використання вологи й стабільне формування посівів.