Чим запам’яталися семінари HORSCH-2025
Семінари HORSCH-2025 охопили широкий спектр тем. У центрі уваги опинилося вирощування високоякісної пшениці. У доповідях йшлося про виробництво в умовах обмеженого азотного живлення, особливості збуту і вимоги, що висуває переробка. Окрім запрошених експертів, своїми поглядами на поточні й майбутні розробки поділилися Міхаель і Філіпп Хорш, а також Тео Лееб.
HORSCH проводить семінари вже понад 20 років. Вони стали невід’ємною частиною календаря заходів компанії. Відвідувачі традиційно отримують цінну інформацію про актуальні проблеми та виклики. Але як формують програму? Теми обирають, орієнтуючись на ті проблеми, що непокоять аграріїв протягом року, зокрема, минулий врожай, економічні втрати, нові законодавчі вимоги. Водночас зважають і на передбачувані тенденції, які можуть стати важливими наступного сезону. Доповідачів обирають цілеспрямовано. Зміст їхніх виступів узгоджують, намагаючись створити гармонійний загальний концепт. Головна увага — на глибині професійних знань, практичній спрямованості та різних поглядах, зокрема, з боку дорадників, представників науки та виробників. Теми формують так, щоб вони стали поштовхом для майбутніх змін. У результаті учасники зазвичай отримують конкретні ідеї для стратегічного розвитку своїх господарств.
Семінар у Швандорфі
Губерт Лойк (Loick AG)
Традиційно напередодні семінару HORSCH у Швандорфі відбулася вечірня зустріч. На ній Губерт Лойк, голова правління Loick AG, виголосив вступну доповідь на тему «Регенеративні енергетичні джерела в часи змін – можливості накопичення і роль акумуляторних систем». До сфери діяльності групи Loick належить в основному виробництво відновлюваної енергії. Основні напрями — експлуатація біогазових установок, наземних сонячних електростанцій, вітрових установок, водневої енергетики, установок з виробництва зрідженого біометану й акумуляторних сховищ. Понад 50% електроенергії вже виробляють із відновлюваних джерел. Однак процес виробництва енергії істотно коливається (вітрова та сонячна енергія). Потужність сонячної енергетики, за прогнозами, до 2030 року зросте з нинішніх 83 ГВт до 215 ГВт. Водночас сумарна потужність вітрової енергії на морі й на суші — із 70 ГВт до 150 ГВт. Тобто потреба у сховищах може збільшитися з нинішніх 7 ГВт до 91 ГВт. Щоб компенсувати тривалі періоди відсутності вітру та сонячного випромінення, у майбутньому ключову роль у забезпеченні енергетичної безпеки можуть відігравати водневі сховища. Значні коливання виробництва електрики (сонячної та вітрової) іноді спричинюють масовий надлишок, а інколи — дефіцит (протягом доби чи року). Щоб нівелювати такі коливання, потрібні ефективні сховища. Землі фермерів часто розташовуються поруч з основними точками підключення до мережі, де можна розміщувати такі сховища. Біогаз або виробництво зрідженого біометану чи водню також відкривають для аграріїв привабливі бізнес-можливості. Після вступної доповіді вечір продовжився обміном думками та неформальним спілкуванням між учасниками. Наступного ранку семінар розпочався із традиційних лекцій.
Проф. д-р Бернгард Бауер (Університет Вейєнштефан-Тріздорф)
Щоб забезпечити якість білка в зерні, потрібно цілеспрямовано регулювати живлення рослин поза межами лише азотних добрив. У своїй доповіді «Як гарантувати якість білка з нинішнім нормуванням внесення добрив» проф. д-р Бернгард Бауер пояснив, що, крім азоту, особливу роль у синтезі білка відіграють сірка, калій, магній, цинк, марганець і молібден.
Джерело: NU Agrar
У процесі наливання зерна спочатку відкладається білок, потім накопичується крохмаль і розбавляє вміст білка. Пізніше азот переміщується з листя в зерно, що може покращити якість білка. Проте цей процес уповільнюється, коли азот у формі нітрату вносять надто пізно. Проф. Бауер наголосив, що лише цілісний підхід до менеджменту поживних речовин забезпечить високу якість білка. Стратегія внесення добрив, оптимізована відповідно до ґрунтово-кліматичних умов, є ключовим чинником сталого зростання як кількості, так і якості врожаю.
Констанце Фріцш (Saalemühle та Dresdener Mühle)
Білки відіграють центральну роль у виготовленні хлібобулочних виробів. Проте їх значення виходить далеко за межі самого лише вмісту білка. Цій темі присвятила свій виступ Констанце Фріцш, фахівець із закупівлі зерна компаній Saalemühle та Dresdener Mühle (борошномельні заводи. — Прим. перекл.). У доповіді під назвою «Чи все вирішує білок? Напружені відносини між очікуваннями споживачів та реаліями сільськогосподарських умов у процесі збуту якісного зерна» вона пояснила, як білки.
Німецькі борошномельні комплекси тісно пов’язані із сільським господарством. Деякі млини працюють незалежно від місцевих сільгоспвиробників, інші, як-от, Saalemühle та Dresdener Mühle, надають перевагу прямим партнерським відносинам із фермерами. Щороку німецькі млини переробляють приблизно 8 млн тонн пшениці. Проте останніми роками вміст білка в зерні знизився, і це ускладнює закупівлю збіжжя відповідної якості. Вимоги до борошна варіюють залежно від кінцевого продукту. Наприклад, для печива та вафель достатньо нижчого вмісту білка. Випікання тостового хліба, круасанів чи виготовлення тіста для піци потрібує вищого вмісту в борошні білка та клейковини. Споживачі бажають мати продукцію стабільної якості, попри щорічні коливання врожаю. Водночас зростає попит на екологічно збалансовану, регіональну та чисту від пестицидів продукцію — часто без готовності платити за неї вищу ціну.
Сорти різняться між собою за якістю білка. Не кожен сорт автоматично забезпечує кращі хлібопекарські властивості лише завдяки більшим нормам добрив. Деякі сорти зберігають стабільні пекарські якості навіть за низького вмісту білка. Тому деякі млини вдаються до диференційованих моделей оплати. Додаткова проблема — чистота сорту. Великі господарства Східної Німеччини вирощують зернові під визначені вимоги. Натомість на Півдні країни, де переважають дрібні господарства, реалізувати такий підхід складніше. Утім, навіть там борошномельні компанії співпрацюють із фермерами, щоб точніше диференціювати зерно за якістю. У довгостроковій перспективі залишається непросте завдання — узгодити потреби хлібопекарської галузі з реаліями агровиробництва. Вирішальну роль у цьому процесі відіграє тісна співпраця сільгоспвиробників, торговельних компаній та млинів. Саме вона дає змогу гарантувати якість зерна та зберігати конкурентні позиції на ринку.
Філіпп Шиллінґ (подкаст про аграрний ринок)
аграрний ринок, присвятив свій виступ ситуації на ринку зерна. У своїй доповіді під назвою «Ринок зерна — як працюють ринкові механізми і яка поточна ситуація» він пояснив чинники, які впливають на формування цін, та визначив, якими стратегіями збуту можуть користуватися аграрії. На ринок зерна впливає безліч чинників. Ціни залежать не лише від співвідношення попиту й пропозиції, а й від макроекономічних процесів, геополітичних подій і діяльності спекулянтів на ф'ючерсних ринках. Фонди активно торгують пшеницею, орієнтуючись винятково на ринкові тренди й економічні індикатори, не беручи до уваги реальних торговельних потоків. Через це відсоткові ставки, інфляція та валютні курси справляють суттєвий вплив на вартість зерна.
Світова ситуація із постачанням пшениці змінилася. Попри те що останніми роками запаси зменшилися, попит залишається стриманим. Високі відсоткові ставки та економічна нестабільність змушують покупців тримати вичікувальну позицію. Водночас росія чинить тиск на ринок, активно нарощуючи обсяги експорту. У Німеччині експорт до третіх країн скоротився, натомість розширилася присутність на ринку Польщі та країн Балтії. Окрім того, Німеччина дедалі більше конкурує із Францією за ринки збуту в Північній Африці, а це складно зважаючи на зниження вмісту білка в німецькій пшениці. Для сільгоспвиробників така ринкова ситуація створює серйозний виклик. Багато хто змушений продавати зерно за нижчими цінами порівняно із середніми. Пан Шиллінг радить продавати збіжжя безперервно, поступово, невеликими партіями, щоб нівелювати цінові коливання. Окрім того, важливо зважати не лише на абсолютну ціну, а й на відносні ринки — наприклад, співвідношення вартості пшениці та ріпаку або вплив вартості добрив. Підсумовуючи свій виступ, пан Шиллінг наголосив, що аграріям варто активніше вивчати сучасні стратегії збуту. Ключовим чинником довгострокової рентабельності є професійне керування ризиками. І це стосується не лише виробництва, а й оптимізації збуту.
Семінар у Зенде
Як і в попередні роки, семінар HORSCH відбувся також у північно-центральному регіоні Німеччини. Цьогоріч другий етап заходу відбувся у Зенде. Аудиторія була різноманітна — від новачків, які вперше взяли участь у семінарі, до постійних відвідувачів, для яких ця подія стала доброю традицією.
Єва Тергааг (Інститут імені Юліуса Кюна, Доссенгайм)
Столбур/SBR становить серйозну загрозу під час вирощування цукрових буряків та картоплі. Він заподіює значних збитків врожаю, особливо у південних регіонах Німеччини. Уражені цукрові буряки деформуються та перетворюються на гумоподібну консистенцію. Рослини картоплі слабшають, лежкість коренеплодів істотно погіршується. Основним переносником інфекції є очеретяна цикада. Живлячись соком інфікованих рослин, вона захоплює збудника і розповсюджує його далі.
Єва Тергааг, наукова співробітниця Інституту Юліуса Кюна, присвятила цьому шкідникові свою доповідь «Столбур/SBR: чи вже тут? Сучасний стан науки». Вона повідомила слухачам, що столбур поширений у всьому світі. Окрім культурних рослин, резервуаром для збудника слугують також дикорослі рослини. Синдром низького цукру (SBR) був уперше описаний 1991 року в Бургундії. Він часто поєднується з бактеріальними інфекціями, ускладнюючи боротьбу з ним. Однією з головних проблем є спосіб життя цикад. Вони відкладають яйця в ґрунт, де потім зимують личинки, що ускладнює боротьбу з хворобою. До того ж збудник може передаватися наступному поколінню цикад. Тепла та суха погода сприяє розмноженню цикад, тому їх поширення в Німеччині зростає. Особливо потерпає від них виробництво цукрових буряків і картоплі. Проте шкідник уражує також багато інших овочевих культур. Уражені бульби картоплі часто втрачають товарний вигляд. У федеральній землі Гессен це вже спричинило різке скорочення площ під картоплею. Науковці та практики розробляють різні стратегії боротьби із шкідником. З-поміж них — захист рослин, добір стійких сортів, оптимізація сівозміни, механічні заходи, зокрема, мульчування, яке ускладнює для цикад відкладання яєць. Випробовують також нові методи, зокрема РНК-інтерференцію, щоб послабити популяцію цикад. В Італії досліджують, як вібраційні сигнали впливають на розмноження цикад.
Проблему столбуру/SBR та його вплив на різноманітні сільськогосподарські культури визнали також на політичному рівні. У Німеччині започаткували спеціальні модельні регіони з підвищеним ризиком ураження. Там випробовують новітні альтернативні методи боротьби. Особливо важлива тісна співпраця науковців і практиків, яка дасть змогу розробити ефективні рішення і забезпечити надійний захист культур у довгостроковій перспективі.
Д-р Рольф Петерс (PotatoConsult UG)
2024 рік став справжнім викликом для картоплярів: через вологу погоду фермери затримали посадку, мали складнощі з обробітком ґрунту, тож мусили понести більші витрати. Д-р Рольф Петерс із компанії PotatoConsult UG проаналізував ситуацію та поділився практичними рекомендаціями у своїй доповіді «Посадка картоплі: уроки сезону 2024 року». Одним із найбільших викликів 2024 року стала висока вартість посадкової картоплі. Це було зумовлено скороченням площ її вирощування та суворим контролем посадкового матеріалу. Окрім того, значне ураження попелицями спричинило поширення вірусних інфекцій, тому деякі партії продукції довелося забракувати. Це зумовило дефіцит, що змусив аграріїв шукати нестандартні рішення, наприклад, змінювати сорти або вдаватися до нарізання бульб. Навесні через надмірну вологу багато площ засадили запізно. Пан Петерс наголосив, що для строків посадки картоплі визначальним має бути не календар, а стан ґрунту. Надмірне ущільнення ґрунту перешкоджає розвитку кореневої системи, тому знижується засвоєння поживних речовин, відтак і врожайність. Ще одна з проблем — нерівномірне проростання. Попередньо пророщені бульби дали більш рівномірні сходи, натомість вологі чи пошкоджені проростали гірше й були більш схильні до хвороб. Тож на майбутній урожай суттєво повпливали якість посадкового матеріалу та умови зберігання. Ущільнення ґрунту виявилося ключовим: високе навантаження на осі техніки та неправильний тиск у шинах спричинили значні втрати врожаю. Цілеспрямоване розпушування ґрунту на глибину 25–30 см справляло позитивний ефект, тоді як надмірне ущільнення затримувало розвиток культури. Цікаво, що пізніше висаджена картопля не обов’язково давала менший урожай. Картопля, яку рано висадили в холодний і вологий ґрунт, часто сходила нерівномірно, натомість пізніша посадка забезпечувала кращий розвиток у прогрітому ґрунті. Пан Петерс радить підлаштовувати строки посадки до стану ґрунту, уникати його ущільнення та використовувати якісний посадковий матеріал. Сама лише сучасна техніка — не панацея: агрономічні основи були і є вирішальними, аби картопля давала стабільні врожаї та була рентабельна.
Ференц Корніс (N.U. Agrar GmbH)
Аграріям стає дедалі складніше забезпечувати стабільний вміст білка в пшениці. Ференц Корніс, директор та агроном-консультант компанії N.U. Agrar, проголосив доповідь на тему «Вміст білка: які заходи допоможуть його стабілізувати». У ній він проаналізував, як чинне регулювання внесення добрив, погодні умови та система живлення впливають на вміст білка, а також запропонував практичні рішення. Попри стабільний рівень урожайності, вміст білка в зерні знижується. Це ускладнює збут продукції та зумовлює економічні втрати. Основна причина — обмеження норми азотних добрив. Хоча при цьому пан Корніс наголосив, що крім азоту, важливу роль відіграють також інші фактори. Одним із ключових аспектів є оптимальне забезпечення рослин поживними елементами. Сірка покращує засвоєння азоту та синтез білка. Дослідження свідчать, що цілеспрямоване внесення сірчаних добрив може підвищити не лише вміст білка, а й урожайність. Важлива роль належить калію, оскільки він оптимізує поглинання рослинами води і поживних елементів, тобто опосередковано впливає на синтез білка. Мікроелементи цинк і молібден мають суттєве значення, що його часто недооцінюють. Нестача цинку може істотно знизити синтез білка, адже він сприяє утворенню ферментів. Молібден незамінний для ефективного засвоєння азоту в рослині. Тому пан Корніс порадив регулярно аналізувати ґрунт і рослини, аби своєчасно виявляти дефіцит елементів і цілеспрямовано його вирівнювати. Погодні умови також справляють суттєвий вплив. Надзвичайно важливі перші 14 днів після цвітіння. Хмарна погода з низькою інсоляцією може знизити вміст білка на 1,4%. Посуха або застійна волога додатково погіршують засвоєння поживних речовин, що також впливає на синтез білка. Як одне з рішень пан Ференс Корніс радить застосовувати більш точну та збалансовану стратегію внесення добрив: окрім азоту, слід вносити достатні норми сірки та калію, причому калієм потрібно підживлювати рослини під час вегетації. Важливо також вносити мікроелементи — цинк і молібден. Отже, пан Ференс Корніс підбив підсумок: зниження вмісту білка не можна пояснювати лише тим, що скоротилися норми азотних добрив. Оптимізуючи управління поживними речовинами та зважаючи на особливості ґрунтових умов, можна досягти високого вмісту білка й мінімізувати економічні втрати навіть за наявності регуляторних обмежень.