Під тягарем витрат
Для великих сільськогосподарських підприємств у Східній Європі золота лихоманка, безумовно, залишилася позаду. Наразі успішні лише ті, хто спромігся контролювати свій бізнес на всіх рівнях. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Флоріаном Райтцле, генеральним директором Balticagrar у Латвії, спеціально для terraHORSCH.
Із керівником господарства розмовляємо наприкінці вересня 2024 року за допомогою програми Teams. Флоріан Райтцле зберігає невимушений вигляд: напередодні він завершив посівну кампанію. Тепер на це господарство рослинницького напряму чекає період зимового затишшя. Нещодавно підприємство зробило значний крок до розширення. «Ми збільшили земельний банк із приблизно 3 200 га до 4500 га, — розповідає він. — Взяли під управління ціле господарство, що його після двох важких років довелося реорганізувати. Загалом сільське господарство у Латвії перебуває на шляху змін. Багато фермерів іде з ринку. Рівень витрат вже не відповідає цінам на продукцію. Причому йдеться не про малі господарства, що мають в обігу 10 або 20 га, а радше про великі — з площею від 500 до 1000 га. Ще одна проблема — передача господарств наступним поколінням. А деякі просто зробили необґрунтовані інвестиції».
Флоріан Райтцле керує Balticagrar із 2023 року. Він навчався в місті Кіль, де здобув аграрну освіту, а також працював на кількох підприємствах у різних країнах — як у сфері тваринництва, так і в рослинництві. «Я вперше познайомився з Balticagrar, коли 2013 року під час канікул приїхав до Латвії, де працював помічником під час збирання врожаю та посівної кампанії, — згадує він. — Спочатку я планував після бакалаврату поїхати до чорноземного регіону України. Але тоді саме розкручувалася історія з Кримом у 2014 році, й регіон був зоною конфлікту. Тому я вирішив повернутися до Латвії. Підприємство щойно розширило свої площі, і власник вирішив найняти керуючого, аби передати в його руки операційне управління. Ми уклали річний контракт і спробували працювати разом. Я щойно завершив навчання, до того ж ані слова не знав латиською. У перший рік я був «хлопчиськом на побігеньках», зокрема, привозив на поле обіди й заправляв трактори. Міжособистісне порозуміння складалося добре. Тодішній керуючий незабаром перейшов на іншу роботу, а мене дедалі більше залучали до планування, дозволяючи вносити свої пропозиції. Із 2016 року вже стало зрозуміло, що я залишуся тут. Як агроном я мав більше свободи й міг експериментувати. Деякі речі спрацювали, деякі — ні. У 2022 році власник повністю вийшов із бізнесу та передав мені керівництво. Але ми досі тісно контактуємо, адже він не просто інвестор. Він природжений аграрій, який прагне знати, що відбувається на підприємстві. А я повністю осів у Латвії, маю тут родину і дуже щасливий. До того ж, Німеччина від нас на відстані лише двох годин».
Значною складністю є працівники. «Разом із власником та мною на підприємстві зайнято 18 осіб. Але не всі задіяні безпосередньо в сільськогосподарському виробництві. Ми маємо вісім трактористів, двох водіїв вантажівок, куховарку, адміністративний персонал і працівників майстерні. На період збирання врожаю залучаємо сезонних робітників. Наша основна команда — на висоті! Але знайти додатковий персонал складно. Школа тут закінчується після дев’яти класів. Дехто вступає до профтехучилищ, решта одразу йде працювати. В училищі молодь здебільшого зосереджена на вивченні теорії, хоча є і практика. Найкраще — це одразу після закінчення школи запропонувати випускникам роботу і навчати їх вже на підприємстві. Для мене важливо керувати підприємством не за жорсткою вертикальною структурою, як це часто буває на великих підприємствах на Сході. Я хочу, щоб ми разом, як команда, справлялися з поставленими завданнями. Тому ми завжди дискутуємо та обмінюємося думками».
Рік у Balticagrar
Машино-тракторний парк підприємства доволі великий. Причина — короткий вегетаційний період. Раніше Balticagrar надавав перевагу тракторам американського виробника. Із 2018 року повністю перейшли на марку Claas. Підприємство має чотири власних комбайни Lexion із 12-метровою жниваркою.
Аграрний рік у Balticagrar розпочинається з лютого. У цей період проводять сервісне обслуговування та підготовку машин. Із першого березня Флоріан Райтцле основну увагу переводить на поля: «Починаємо з того, що вносимо мінеральні добрива. У цей період часто трапляються заморозки. Коли все йде за планом, в останній тиждень березня сіємо сою. Хоча насправді сівба здебільшого припадає на початок квітня. Потім посівна кампанія ярих культур. Починаємо з бобових. Головна умова — чи достатньо прогрівся ґрунт. Коли занадто холодно або забагато вологи, сіяти не має сенсу, оскільки ярі зернові не зійдуть. Із 20–25 квітня й до початку травня висіваємо яру пшеницю. Із середини квітня починаємо захист посівів. Приблизно з 10 травня зацвітає ріпак. Для мене це найкраща пора року! У червні дні стають тривалішими, із середини місяця настають білі ночі — ми ж перебуваємо далеко на Півночі. До того ж на період літнього сонцестояння в Латвії припадають найважливіші свята. Все зупиняється, навіть сільське господарство.
Після цього розпочинаємо готуватися до збирання врожаю. Паралельно вносимо вапно та органічні добрива — щороку до 5000 тонн. Логістику врожаю до портів організовуємо власноруч. Збирання озимого ячменю припадає, як правило, на період між 10 та 20 липня. Це в нас єдина фуражна культура, решта — продовольчі. Увесь ячмінь іде на експорт. Після ячменю одразу збираємо ріпак. Паралельно вносимо органічні добрива. Їх заробляємо в ґрунт за допомогою Cruiser. Потім — другий обробіток ґрунту. Із 1 серпня розпочинаємо сіяти ріпак за допомогою Focus. На цей час переважно ще не зовсім зрозуміло, чи збиратимемо пшеницю. Коли всі польові роботи потрібно провести швидко — вранці молотимо, вдень працює дискова борона, а ввечері сіємо. З агрономічної точки зору це, звісно, не оптимально, але доводиться. Озимий ячмінь посідає у структурі сівозміни приблизно 5–10%. Це дає змогу суттєво розвантажити польові роботи. Наприкінці липня або на початку серпня збиральна кампанія в розпалі. Першою збираємо продовольчу пшеницю. Адже дощового літа дуже швидко знижується класність пшениці, зокрема, такий показник як число падіння.
Збирання врожаю озимих культур триває приблизно до 20 серпня. У цей період тут робота насправді кипить: комбайни гудуть, перевантажувальні бункери їздять туди-сюди, вносимо на поля органічні добрива, проводимо обробіток ґрунту, сіємо ріпак і проміжні культури... Трапляється, що в полях одномоментно працює 10–15 одиниць техніки. Моє завдання — забезпечити оптимальний перебіг процесів. Я постійно за кермом, за день «намотую» до 500 км у радіусі 50–60 км. Але для мене дуже важливо все тримати під контролем. Я хочу знати, як розвиваються посіви на різних полях, як проходить обробіток ґрунту і наскільки добре організована логістика.
Збиральну кампанію завершуємо обмолотом кінських бобів наприкінці серпня / на початку вересня. В останні дні серпня основну увагу приділяємо обробітку ґрунту, оранці та підготовці посівного ложа. На початку вересня починаємо сіяти ячмінь. Однак завжди постає запитання, скільки гектарів встигли підготувати. Цього року вийшли в поле з двома сівалками та змогли засіяти 250 гектарів. Я намагаюся створювати резерви, частково змінюючи процеси. Чекати — не варіант, бо тоді може зруйнуватися вся система. Помилок під час сівби в Латвії тобі ніхто не подарує. Те чого не зробиш сьогодні, завтра вже зробити не зможеш. У 2023 року період для посівної був катастрофічно вологим. Ми пошкодили структуру ґрунту, коренева система недорозвинулася, і врожай вийшов слабким. Цього року все було значно краще. Ми змогли за сухих умов засіяти 85% площ. Дощі потім ще будуть, цього не уникнути. Наразі посіви мають добрий вигляд. Але до високого врожаю — дорога ще далека. Узимку я мало що можу зробити, окрім як покладатися на те, що не буде повеней і сильних заморозків. Вимерзання — в Латвії завжди проблема. Але якби я постійно про це думав, то не зміг би тут займатися сільським господарством. Наприкінці вересня ми ще проводимо окремі обробки гербіцидами, зокрема, проти однодольних бур’янів, вносимо калій, готуємо поля, трохи мульчуємо. Незадовго до Різдва у господарстві настає тиша, а в лютому все починається знову».
Вузькі місця логістики
Одна з найбільших логістичних проблем — завезення врожаю на склад. Чотири комбайни з продуктивністю 50 т/год можуть зібрати до 1500 тонн за добу. Вузьким місцем є сушіння. Спочатку зерно тимчасово зберігається на бетонному майданчику. Конвеєрна зерносушарка продуктивністю 40 т/год працює цілодобово. Вологість зерна під час збирання врожаю становить, у середньому, 17–18%. У посушливі роки його іноді можна зберігати без досушування. Підприємство розширило зберігальні потужності: маємо три силосні башти на 3200 куб м кожна і два склади загальною ємністю 18 000 тонн. Силосні башти побудували у 2021 році та вперше заповнили восени. У лютому 2022 року половина врожаю ріпаку та пшениці залишалася не проданою. У день, коли Путін розпочав вторгнення в Україну, ця інвестиція вже окупилася.
«Ми збираємо понад 22 000 тонн врожаю, — розповідає Флоріан Райтцле. — Це означає, що значну частину маємо одразу доправити до портів. Але коли збирання врожаю проходить неідеально, особливо з теперішніми ставками на кредити реалізувати це складно. Наступного року ми працюватимемо з п’ятьма комбайнами. Ймовірно, виникне проблема з вивезенням збіжжя, але ми точно знайдемо рішення», — з усмішкою додає керівник підприємства.
Досвід роботи з HORSCH
Із технікою HORSCH Balticagrar працює ще з 2006 року. У 2005/2006 році господарство зазнало значних втрат через вимерзання посівів, тож ми потребували високопродуктивної сівалки. Pronto була в Латвії першою із цього модельного ряду. У 2012 році з’явилися перші машини Leeb. Ми замовляли їх ще з найменуванням Leeb, а поставляли їх вже як HORSCH Leeb. «На початку були деякі труднощі, але завдяки першокласному сервісу та значній особистій залученості, зокрема Тео Лееб, ми впоралися з усіма викликами. У 2020 році придбали два HORSCH Leeb 12 TD, а навесні 2024-го — самохідний обприскувач PT. Останню інвестицію зробити ми б самотужки не спромоглися, але самохідну модель придбали частково на дотацію від ЄС. Тепер маємо значно більше потужностей і перебуваємо на найвищому рівні технічного оснащення».
Зі Sprinter працюємо від початку цієї весни. Ми вирішили застосувати через майбутнє розширення площ, що вже тоді ставало очевидним. Також ми взяли до уваги уроки дощового 2023 року, коли зрозуміли, що додаткові сівалки ніколи не зайві. Цією машиною сіємо переважно «по нулю», щоб зберегти вологу в ґрунті. Спочатку отримали досерійну модель, яку могли всіляко тестувати за найрізноманітніших умов, а згодом залишили собі. Нам дуже подобається широкий вибір анкерних сошників, наприклад, Ultra ThinEdge завширшки 12 мм. За його допомогою сіємо кінські боби на глибину до 8 см. Для зернових культур застосовуємо вузькі та ширші до 20 мм сошники на полях після поверхневого обробітку звичайними дисковими або ланцюговими дисковими боронами. Попри те що це лише наш перший досвід, озимі культури, посіяні цієї осені, мають фантастичний вигляд.
Для зароблення твердої органіки в ґрунт застосовуємо Cruiser або Joker із робочою шириною захвату 12 м. Для обробітку ґрунту на середню глибину чи другого лущення стерні — Tiger XL, який забезпечує гарний ефект змішування. Оскільки проводимо майже винятково безплужний обробіток, для глибокого розпушення ґрунту на глибину 25–30 см застосовуємо два Terrano FM.
Основна машина для сівби ріпаку — Focus. Ґрунт розпушуємо на глибину 30 см та проводимо стрічковий висів із міжряддям 35 см. Вперше я працював із цією машиною як сезонний помічник у 2013 році. Тоді результати мали дещо хаотичний вигляд, адже ми сіяли після оранки й не мали сучасних сошників, якими працюємо сьогодні. Попри це ми продовжували експериментувати. Ріпак розвивався феноменально, і навіть у сезоні 2013/2014, коли інші посіви вимерзли, він перезимував. Це суттєво підтримало наші фінанси. Відтоді Focus став для нас незамінним! Зараз інтенсивно намагаємося створити якомога більше дрібнозернистої структури на поверхні ґрунту. Завдяки вертикальним стійкам лап сошники ULD не дістають грудок на поверхню. Із дещо модифікованим оснащенням Focus сіє в нас приблизно 20% зернових. Для цього встановлюємо іншу висівну шину з асиметричним міжряддям у діапазоні від 12 до 23 см. Ідея цієї технології полягає в тому, щоб у розпушеному горизонті коренева система краще розросталася. Такі посіви пізніше змикають ряди, легше провітрюються, що знижує ризик грибкових захворювань».
Перспективи
Вплив війни в Україні відчуваємо дуже сильно. «Минулого року в наші порти надходило багато зерна з України. Цього року вплив був менш відчутний. Однак найбільші складнощі виникли з добривами. Добрива хорошої якості за розумними цінами зникли буквально за одну ніч. Але й ця ситуація поступово стабілізувалася».
Щодо перспектив підприємства Флоріан Райтцле висловлюється обережно: «Можливо, в майбутньому такі розміри господарств, як наші, політично будуть не бажані. Можливо, ЄС змусить нас працювати відокремленими структурами по 1000 га. Ми відкриті до будь-яких змін. Проте надалі ми вже не зможемо суттєво розширити нашу структуру. Зате великий відсоток земель належить нам, і ми маємо власний капітал. Це потрібно зберегти. Те саме стосується врожайності. Безумовно, ми залишатимемося інноваційними, але не будемо бігти за кожним новим трендом. Важливим фактором залишається політика. Ми б із задоволенням працювали без премій і Програми підтримки сільського господарства, але не можемо цього зробити. Наша найбільша проблема у 2025 році полягатиме в тому, що нам потрібно буде обробляти ще 1000 га».