Горохова епопея: люди й машини працюють без упину
Що посієш, те й збереш. Це прислів’я найвлучніше пасує до цього фінського підприємства. Тут вирощують лише бобові. Зелений горошок сіють що другий день, аби забезпечити його стале постачання клієнтам. Така форма господарювання потребує неабиякого розуміння справи.
Господарство Веси Таммілехто розташоване в Йокелі, центрі сільськогосподарського регіону на півдні Фінляндії. Його батьки розпочали вирощувати горох у 1985 році. Спочатку лише на кількох гектарах, адже тоді в господарстві вирощували в основному зернові. Та щороку площу під горох збільшували. Переломний момент стався приблизно 15 років тому, коли на 300–400 га вирощували зернові й на 150 га — горох. Проте ціни на зернові з часом неухильно знижувалися. Натомість ситуація на ринку гороху ставала дедалі вигіднішою, тож аграрій побачив у цьому значний потенціал. «Ми повністю припинили вирощувати зернові й зосередилися на гороху», — розповідає Веса Таммілехто. Тепер він керує господарством, перейнявши справу від батьків. Але вони продовжують активно його підтримувати, як і дружина. Наразі в господарстві горох вирощують на площі приблизно 400 га.
Роль гороху у Фінляндії
У Фінляндії горох є однією з найстаріших культур. Країна має давні традиції його вирощування. Завдяки довгим світлим літнім ночам він набуває особливого солодкого смаку, тому свіжий горох часто споживають сирим як перекус. Це популярний літній делікатес, багатий на білки, вітаміни та мінерали. На відміну від багатьох інших країн, у Фінляндії свіжий горох продають у супермаркетах протягом усього сезону. Веса Таммілехто вважає, що 98% його врожаю споживають саме як перекус, на подальшу переробку він не потрапляє. Однак горох широко застосовують у кулінарії. Гороховий суп — одна з традиційних та найулюбленіших страв у Фінляндії.
До 150 сезонних працівників
Горох переважно збирають із середини червня до початку вересня. Збирають горох вручну, щойно він дозріває, і доправляють клієнтам. Завжди збирають лише стільки, скільки потрібно для реалізації. Аби впоратися із цією роботою, на період сезону наймають до 150 працівників. Основних сортів два, вони користуються найбільшим попитом на ринку. Проте й тут завжди є місце для експериментів. «Цього року ми виростили сім різних сортів. Наша мета — подовжити сезон і водночас покращити якість продукції. Горох тих сортів, що ми збираємо в міжсезоння, зазвичай трохи меншого розміру, а споживачі надають перевагу більшому. Тому намагаємося знайти відповідні сорти й для міжсезоння».
Врожай дуже помітно варіює. Як правило, збирають до 3,5 т/га. Проте назвати точні цифри складно: «Ми збираємо рівно стільки, скільки можемо продати. Коли якість гороху не відповідає нашим стандартам, ми його не збираємо. Якщо водночас дозріває багато полів, і нам бракує персоналу або замовлень, ми його також не збиратимемо».
У цьому місці умови для збуту ідеальні: «Ми розташовані за 15 км від Гельсінкі. У нашому регіоні найвища щільність населення в країні. Тому й логістичні шляхи дуже короткі. Тож маємо змогу забезпечити хороший і швидкий сервіс доставки. Якщо клієнти потребують більше гороху, можемо оперативно організувати поставку свіжого продукту».
Горох продають клієнтам і на ринках по всій провінції, зокрема в місті Тампере, що розташоване приблизно за 150 км. Там розміщений офіс дилера, який реалізує горох по всій країні. Сезон продажу триває лише близько трьох місяців, тож надійна логістика в цей період відіграє вирішальну роль. «На цей час орендуємо автомобілі. Важливо, щоб вони функціонували безперебійно, аби ми могли вчасно доставити свіжий товар», — пояснює Веса Таммілехто. Кожна торговельна точка щодня продає в середньому від 200 до 300 кг гороху, більші — навіть до однієї тонни. Ціни для кінцевого споживача помітно різняться, середня становить 7–8 євро/кг.
Avatar у безперервному застосуванні
Посівний сезон розпочинається, як правило, за надміру вологих умов. «Ми намагаємося посіяти якнайбільше й закласти всі сорти. Це приблизно 100–150 гектарів. Деякі поля для захисту вкриваємо спеціальним агроволокном», — розповідає Веса Таммілехто. Коли дозріває перший сорт, потрібно багато робочих рук. Стручки порівняно малі, тому їх важче збирати. «Для нас важливо бути ефективними. Тому в перші тижні я не можу найняти додатково 20 робітників. Потрібно ухвалювати правильні рішення, щоб отримати найкращий результат під час збирання», — додає він. Щоб постійно постачати клієнтам свіжий горох, в основний сезон його сіють фактично кожен другий день на площі 10 гектарів. При цьому важливо визначити оптимальну кількість, яку господарство спроможне як зібрати, так і продати.
Щоб задовольнити різноманітні потреби свого господарства, Веса Таммілехто потребує надійної сівалки, яка оптимально працювала б за різних умов. Цьогоріч він почав використовувати HORSCH Avatar SL, поєднаний із фронтальним бункером Partner FT. «Я побачив цю машину торік на Agritechnica й одразу зрозумів: ось те, що мені потрібно». Так одна з перших машин цього модельного ряду потрапила в його господарство. «Сівалка має всі характеристики, яких я хотів. Переконав мене сошник. Він оснащений вловлювальним колесом, що надійно фіксує насінини у посівній борозні, зокрема, за посушливих умов. І водночас сошник справляє високе притискне зусилля».
Різноманітні погодні умови під час сезону сівби та властивості ґрунту висувають особливі вимоги до техніки. «Протягом сезону ми потрапляємо в усі можливі умови — від надміру вологих із важкими ґрунтами до посухи. Тому мені абсолютно необхідна надійна сівалка, яка забезпечує оптимальний результат за будь-яких умов. Avatar повністю задовольняє ці вимоги. Мені також подобається, що його конструкція компактна, і те, що можна швидко змінювати налаштування. Я не хотів купувати причіпну сівалку, бо разом із трактором вона занадто довга. До того ж мені не потрібен бункер такого великого об’єму». Набагато ефективніший двосекційний фронтальний бункер, з якого можливо одночасно вносити добрива та насіння.
Під час сівби вирішальну роль відіграє погода. «Якщо початок сезону дощовий, важливо не переущільнювати ґрунт, адже це негативно вплине на ріст гороху», — пояснює Веса. Раніше після першого посіву часто траплялися сильні зливи, але в останні три роки переважали посушливі умови. «Мусимо гнучко реагувати на погодні умови. Іноді знайти правильний баланс — це наче лотерея. Коли вирощуєш зернові, завжди чекаєш на оптимальні умови для сівби. Ми так не можемо, адже мусимо сіяти, коли умови хоча б більш-менш сприятливі. Але маємо чудові інструменти, завдяки яким маємо змогу впоратися з усіма викликами, що висуває нам природа».
Урожай на перших полях завершують збирати наприкінці червня. Після цього сіють сидерат, наприклад гірчицю, щоб покрити поле до наступного висіву гороху. Потім зелену масу заробляють у ґрунт на невелику глибину дисковим культиватором. Посівне ложе під горох навесні готують вертикальною фрезою.
Горох як монокультура
У своєму господарстві Веса Таммілехто вирощує горох як монокультуру. Проте власної землі він не має. «Зазвичай ми орендуємо площі на три роки, після чого нам потрібні інші ділянки, — пояснює він. — Коли розширяли підприємство й потребували більше землі, знайти нові площі було непросто. Адже багато фермерів у регіоні, які вирощують зернові, також постійно шукають нові землі для оренди. Відповідно, ціни на ринку зростають. Ми орендуємо землю на три роки, протягом яких вирощуємо на цих площах лише горох. Ліпше було б щороку проводити ротацію полів, але для цього нам знадобилися б кожен рік нові 400 гектарів. Звісно, це неможливо. Наразі ми потребуємо 100–150 гектарів щороку. Останніми роками нам щастило: площі були розташовані в радіусі 10 км від нашого господарства. Але деякі поля розкидані на відстані 70–90 км, що потребує ефективної логістики», — розповідає фермер. Тому зараз він активно працює, щоб ідеально скоординувати застосування тракторів і техніки.
«Щороку маємо велику проблему — знайти достатню кількість землі. Десять років тому ми брали все, що могли знайти. За останніх п’ять років ситуація трохи покращилася. Нам вдалося навіть орендувати 50 чи навіть 70 гектарів в одного фермера», — розповідає Веса. І при цьому стан полів завжди підкидає сюрпризи: «Ніколи не знаєш, як ці поля обробляли раніше. Нам вже траплялося багато всілякого».
Перспективи
Попри численні виклики, Веса Таммілехто вже чітко визначив для себе мету на майбутнє: «Я багато міркував про те, що ми можемо зробити, — ділиться Веса Таммілехто. — Наприклад, якщо зможемо збільшити врожайність на 50 кг/га, це суттєво вплине на загальний результат сезону. Тож мусимо знайти способи, як збільшити врожайність. Це нелегко, бо кожен сезон інакший. Ми пройшли надзвичайно складний рік, у який погода часто випробовувала нашу міцність. Якщо підвищимо врожайність, зможемо орендувати менше землі. Це дасть змогу заощадити кошти на інші інвестиції. Водночас ми не можемо собі дозволити різких змін, бо маємо постійно забезпечувати клієнтів необхідними обсягами продукції. Зростання витрат і скасування субсидій створюють додаткове навантаження. Тому доводиться працювати дуже ефективно». Це вкотре підкреслює, наскільки глибокого чуття потребують рішення Веси Таммілехто, аби знайти баланс між стабільністю та впровадженням змін для оптимізації процесів.