Коли підживлювати кукурудзу
Перша частина серії «Тверді та рідкі добрива» присвячена тому, як найкраще підживлювати кукурудзу, щоб забезпечити врожайність.
Класичне внесення добрив на глибину вважають стандартом у вирощуванні кукурудзи в усій Європі. Однак стратегія підживлення кукурудзи протягом останніх років зазнає трансформації через зміни клімату. У нових умовах доводиться забезпечувати краще формування посівів та підживлювати їх раніше, аби нівелювати несприятливі погодні умови. Мета — домогтися найкращого розвитку посівів, аби стабілізувати врожайність на належному рівні.
Складнощі у вирощуванні кукурудзи
Після сівби необхідно забезпечити швидку появу рівномірних сходів кукурудзи. Вже на ранніх стадіях розвитку (фаза 4–8 листків), коли закладаються та формуються качани, визначається і максимальний потенційний урожай кукурудзи. Тому на цій стадії вирішальний вплив справляє швидке та своєчасне надходження до рослини поживних речовин. Водночас у цей період здебільшого прохолодно, а температура ґрунту в більшості європейських регіонів нижча за 15 °C. Це означає, що процес мінералізації поки що не відбувається, отже, з ґрунту поживні речовини не надходять. Ефективність органічних добрив так само обмежена. Окрім того, рослини здатні лише частково засвоювати поживні речовини із добрив, закладених нижче за посівний горизонт. Температурні фази в цей період часто коливаються від теплих до холодних, що також ускладнює поглинання поживних елементів. До того ж кукурудза в цю фазу має недостатньо розвинену кореневу систему, а відтак — обмежену здатність засвоювати поживні речовини.
Упродовж різних стадій розвитку потреба кукурудзи у поживних речовинах значно коливається. Водночас змінюються також параметри доступності і засвоєння поживних речовин. На ранніх стадіях розвитку, коли культура переходить від їх засвоєння паростком до живлення через кореневу систему, вирішальне значення має забезпечення азотом і фосфором. У цей період кукурудза найбільше потребує азоту і фосфору порівняно із сухою речовиною та водночас найменше спроможна їх поглинати.
Під час росту і розвитку сходів — аж до цвітіння — потреба в азоті й фосфорі поступово зростає. На цьому етапі запас поживних елементів із депо добрив у ґрунті повністю вичерпаний. Ґрунт дедалі більше прогрівається, що сприяє мінералізації та поповненню запасу поживних речовин із ґрунту або органічних добрив. У деяких регіонах Європи саме у фазу витягування стебла вносять на поля гноївку, щоб забезпечити рослини поживними елементами в періоді, коли абсолютна добова потреба у поживних речовинах найвища.
Тенденція до внесення стартових добрив
Основна проблема після сівби — недостатня доступність поживних речовин. Щоб її розв’язати й підвищити ефективність добрив у цей період, у Європі поширюється тенденція вносити концентровані норми стартових добрив. Їх розмір залежить від типу ґрунтів, рівня їх забезпеченості поживними речовинами, конкретних кліматичних умов місцевості. За ранньої сівби та прохолодних умов внесення стартових добрив особливо актуальне. У тепліших регіонах, або коли культуру висівають пізніше, це не так важливо, адже ґрунт прогрівається швидше. Значущу роль також відіграє загальний стан забезпеченості ґрунтів поживними речовинами. На полях із високим рівнем забезпеченості, наприклад, де багато років застосовують органічні добрива, закладення депо стартових добрив є радше другорядним. На бідніших ґрунтах раціонально вносити добрива локально — ближче до насінини. Так забезпечується оптимальне живлення рослин на ранніх стадіях розвитку.
Стартові добрива у вигляді гранульованих або рідких добрив можна вносити разом із насінням у борозну. Завдяки цьому поживні елементи засвоюються ефективніше, адже навіть перші кореневі волоски спроможні поглинати речовини з концентрованих доз.
Рідкі добрива порівняно недорогі й доступні у великих обсягах. На сухих ґрунтах вони доцільніші, оскільки така форма більш доступна для рослин, а концентровані дози сприяють їх високій ефективності. У разі припосівного внесення контактних добрив навіть їх невеликих доз достатньо, щоб забезпечити ідеальне стартове насичення рослин поживними речовинами.
Значна перевага твердих добрив — можливість змішувати різні види і формуляції. Певну роль відіграють також логістика і доступність на ринку. Як правило, продавці насіння пропонують разом із ним і тверді добрива. Тому стартові добрива у вигляді мікрогранулятів переважно простіші у застосуванні та значно поширені на багатьох ринках.
Хоч які добрива ви вносите — тверді чи рідкі, — не варто намагатися вносити значну дозу на одиницю площі. Мета полягає в тому, щоб концентровано закласти невелику кількість поживних речовин якомога ближче до насінини. Тоді до них зможуть дістатися кореневі волоски первинної і вторинної кореневої системи й забезпечать необхідний розвиток рослин на ранніх стадіях розвитку. Основне живлення, як і раніше, йде за рахунок депо добрив, що їх внесли нижче за рівень посівного горизонту, органічних добрив або вивільнення поживних речовин із ґрунту.
У наступному випуску terraHORSCH детальніше розглянемо технічні аспекти внесення твердих і рідких добрив на прикладі модельного ряду Maestro.