HORSCH Live 2024
У січні розпочався новий етап HORSCH Live. Його гасло — «Екстремальні погодні явища — чи можна їм протистояти за допомогою сучасних технологій виробництва». Загалом провели чотири трансляції із доповідями досвідчених експертів на актуальні теми.
Проф. док. Гансґеорґ Шьонберґер
Серію заходів відкрив професор доктор Гансґеорґ Шьонберґер. Тема його доповіді: «Вирощування пшениці в умовах посилення екстремальних погодних явищ – навіщо просапний висів?» Клімат перебуває у процесі змін. Та проблема не у самих змінах, а в тому, як швидко вони відбуваються і до яких екстремальних погодних умов призводять. Для рослинництва погодні зміни зумовлюють слабшу яровизацію рослин через тепліші зими. Отже, вони стають більш уразливими. Навесні генеративний розвиток відбувається за тепліших, майже спекотних умов, що негативно позначається на врожайності. Здорові рослини краще адаптуються до екстремальних погодних явищ. Для цього їм потрібна добре розвинена коренева система, яку забезпечують оптимальне середовище, достатній та однорідно ущільнений ґрунтовий простір, а також прийнятний рівень забезпечення поживними речовинами. Вирішальну роль при цьому відіграє оптимальна якість висіву. У разі заглибокого розміщення насінин тонкі корінці гірше розвиваються. Унаслідок цього рослина поглинає недостатньо води й поживних речовин. За поверхневого висіву немає гарантії, що аграрій отримає надійні сходи. Збільшується ризик, що насіння виклюють птахи або пошкодять гербіциди. Відстань між окремими насінинами має становити приблизно 3 см. Якщо зерна закладені ближче, вони конкурують за воду на «суміжній території», і сходи будуть нерівномірні. Коли ж рослини мають більше місця, ніж потрібно, вони надмірно розгалужуються, і тоді зростає внутрішньорослинна конкуренція.
Мета кожного господаря — отримати рівномірні дружні сходи. Такі посіви краще впораються із посухою, вони менш чутливі до екстремальних погодних проявів. Це — аргументи на користь точного висіву зернових. Ця технологія забезпечить однорідне просторове розташування і належний розвиток рослин, що сприятиме стабільній урожайності.
Проф. док. Бернгард Бауер
Точне землеробство актуальне для сільського господарства вже протягом 25 років, але й досі не набуло широкого впровадження. Усе розпочалося із диференційованого внесення добрив (VariableRate). Згодом почали опікуватися застосуванням ЗЗР і вже потім з’явився диференційований висів. Професор доктор Бернгард Бауер у своїй доповіді поставив запитання: чи може зміна клімату стати каталізатором для поширення точного землеробства? Для підприємств, які впроваджують точне землеробство, мотивацією слугує спрощення робочих процесів і підвищення ефективності використання ресурсів, зокрема, добрив і засобів захисту рослин. Це відіграє не лише економічну, а й соціальну роль.
«Зміна клімату ще більше посилить зональні відмінності в полі», — пояснює проф. док. Бауер. На тих ділянках, де гірше вологозабезпечення і де в разі посухи суттєво знижується врожайність, проблеми можна розв’язати за допомогою точного землеробства. У періоди посухи, коли рослини зазнають стресу, на ділянках, де потенціал урожайності низький, потрібно, наприклад, зменшити застосування регуляторів росту або взагалі від них відмовитися. Однак наразі на практиці складно впровадити ці методи у широких масштабах. У політичних і соціальних колах нині широко обговорюють диференційоване внесення азотних добрив. Наразі на ринку ще немає насправді ефективного методу, щоб інтегрувати диференційоване внесення добрив в аплікаційні карти.
Досвід і досліди щодо диференційованого висіву у традиційних господарствах не продемонстрували збільшення врожайності. Натомість в органічних господарствах спостерігали значний приріст урожайності за змінної норми висіву 300–400 насінин. Це може бути пов’язане з тим, що внесення азотних добрив і регуляторів росту набагато сильніше впливає на кількість колосків, аніж диференційований висів.
Загалом диференційований висів дещо збільшить рівень урожайності. Однак у майбутньому бажано отримати більш прозорі результати, аби краще оцінити і згодом оптимізувати цю методику.
Док. Людвіґ Ліхтенеґґер
Доктор Людвіґ Ліхтенеґґер зробив доповідь на тему «Зміна посушливих і дощових фаз: як калій впливає на ґрунт і рослини». Як приклад, він навів, зокрема, погодні умови останніх років. Затяжні періоди посухи і дощів були й залишаються серйозними викликами для сільського господарства і дедалі більше визначають погоду. Доповідач приділив увагу тому, як поводиться у ґрунті калій, як оцінити його доступність і як рослина поглинає поживні речовини.
Калій — це макроелемент, що доступний для рослини завдяки дифузії. Дощові періоди сприяють вивільненню калію із глинистих мінералів, натомість посушливі спричинюють усадку глинистих мінералів і фіксацію поживних речовин. Калій — основний поживний елемент, який бере участь у багатьох ферментативних реакціях і регулює діяльність продихів. Він також відіграє важливу роль у фотосинтезі та посилює стійкість рослин. Особливо потребують калію культури, що мають значну листкову масу та великі плоди.
Доступність калію із ґрунту значною мірою залежить від загального вмісту в ґрунті поживних речовин та глини, а також його катіонообмінної здатності. І, звісно, вона залежить від наявності ґрунтової вологи. Окрім того, важливо брати до уваги антагоністів поживних речовин у добривах (закон кальцій-калій, антагонізм калій-магній). У своїй доповіді доктор Ліхтенеґґер також репрезентував результати досліджень, зокрема, щодо врожайності озимої пшениці та ефективності використання води залежно від рівня забезпечення калієм. Виявилося, що калій підвищує ефективність використання води — цей факт набуває дедалі більшого значення з огляду на майбутнє.
Проф. док. Ґеорґ Ґуґґенберґер
Професор доктор Ґеорґ Ґуґґенберґер розпочав свою лекцію із визначення гумусу. Отже, під гумусом розуміють усю органічну речовину ґрунту, включаючи мертві рослинні залишки та матеріал, що його переробляють мікроби. Гумус має цілу низку чеснот — він є джерелом поживних речовин, здатен накопичувати вологу та зв’язує вуглекислий газ, якого потім менше потрапляє в атмосферу у вигляді CO2. «Це означає, що коли ми опікуємося гумусом на наших полях, ми також протидіємо змінам клімату», — пояснив він. Окрім того, гумус є ключовим чинником родючості ґрунтів.
Важлива мета — зберегти наявний рівень гумусу у ґрунті. А це проблематично на фоні зниження врожайності під час посух і пов’язаного із цим зменшення рослинних залишків та органічної речовини у ґрунті. Тому потрібно намагатися активно збільшувати рівень гумусу в ґрунті — особливо у посушливих регіонах.
Один зі способів накопичення гумусу — вирощування сидеральних культур. Завдяки тривалому застосуванню сидератів у ґрунті накопичується більша кількість органічної речовини. Було помічено, що восени ґрунт краще вивільнює поживні речовини і вони ефективніше засвоюються. Коли сидеральна суміш оптимальна, у ґрунті зв’язується більше вуглецю. Окрім того, вирощування проміжних культур (паралельно з кореневими ексудатами) дає змогу для менеджменту поживних речовин. Згодом, коли поле засівають основною культурою, продовжує працювати різноманітний склад мікроорганізмів. Що кращий менеджмент вирощування сидератів, то різноманітніший мікробіологічний склад ґрунту. «Маючи урізноманітнену мікробіоту, ми не лише отримуємо більше гумусу, а й створюємо стабільнішу систему, яка краще витримує посуху або вплив патогенних грибів. Саме до цієї мети, власне, маємо прагнути», — підкреслив професор Ґуґґенберґер.
Доповіді німецькою доступні за посиланням horsch.com/live.