Про картоплю й не тільки

Здобувши аграрну освіту, Ірена та Анджей Пашота шукали тимчасову роботу. А знайшли призначення всього життя. Їм було по 28 років, і вони навіть не усвідомлювали, на який ризик наражалися, коли взяли в оренду господарство розміром 500 га.

Це було непросто, але наполеглива праця того вартувала. За 30 років потому вони мають 1000 га в обробітку й три сфери бізнесу — всі пов’язані з картоплею. Основою господарства є рослинництво. «Ми насправді почали з нуля. Господарство, що ми отримали, перебувало у катастрофічному стані й потребувало величезних інвестицій. У перший рік нас спіткала потужна посуха. Нам ледве вдалося підвестися на ноги. Наступні кілька років також були важкі. Лише 1997 року, після того як уклали контракт із виробником чіпсів Farm Frites Poland, ми почали послідовно розбудовувати підприємство. Розвиток був настільки успішним, що у 2003 році нам вдалося викупити його на виплат», — згадує Анджей Пашота.

Картопля як основна культура

Підприємство розташоване на місці колишньої селекційної станції у селі Подоле-Велике Поморського воєводства, що лише за 20 км від узбережжя Балтійського моря. Основний напрям господарювання — вирощування картоплі. Ностальгічного шарму подвір’ю надає старовинна винокурня другої половини ХІХ століття. Завдяки зусиллям Ірени та Анджея Пашота вона працює і досі. Упродовж кількох останніх років нею керують, в основному, їхній син Міхаль із невісткою Пауліною. Вони виготовляють вишукані аквавіти й горілку під власною маркою. Отже, тепер це не просто сільськогосподарський спиртовий завод, а крафтова винокурня.
У с. Подоле-Велике вирощують картоплю (250 га), зернові (400 га) і ріпак (150 га). Решта площ — луки та пасовища. Сівозміна зрозуміла: після картоплі висівають зернові, потім ріпак, потім знов зернові. Наступний цикл також починається з картоплі. Вирощують озиму пшеницю ранніх сортів, щоб наступна проміжна культура перед оранкою на зяб встигла утворити якомога більше зеленої маси для картоплі. Основна зернова культура — пшениця. Менше сіють жита і  ячменю, вони частково задовольняють потреби власного спиртового заводу.
Підприємство родини Пашота наразі сформувалося як виробник картоплі для виробництва картоплі-фрі, картопляних чіпсів та продовольчої картоплі. Частину вирощеного врожаю постачають на фабрику Farm Frites Poland, частину — на спиртовий завод, решту реалізують самотужки. Із 2020 року підприємство є членом спілки Polski Ziemniak (у перекл. — «Польська картопля»), до якої входить понад десятка місцевих фермерів. Картоплю, яку вони поставляють, підприємство упаковує та реалізує. Цей напрям бізнесу продовжують розбудовувати. У майбутньому мають на меті продавати на рік 100 000 тонн продовольчої картоплі. Тобто картопля становить основу всіх трьох сфер бізнесу: сільського господарства, спиртового заводу і торгівлі.

Оновлення машино-тракторного парку

Коли у 1993 році подружжя взяло підприємство в оренду, у «спадок» їм дісталася супутня техніка. Це були трактори і машини епохи державних сільськогосподарських підприємств (ДСП) у Народній Республіці Польща. Не дивно, що вони були не дуже придатні для сучасного ринкового господарювання. Тому поступово їх замінювали сучасними машинами, переважно західного виробництва. Поля під картоплю орють —Анджей Пашота вважає, що іншого способу підготувати ґрунт під цю культуру не існує.

«Я довго шукав сівалку для зернових і ріпаку, яку можна було б застосовувати за вологих умов. Для нашого підприємства це постійно повторювана проблема: знайти компроміс між вологістю ґрунту і сівбою в оптимальне агрономічне часове вікно. Після збирання картоплі поля буквально спустошені, а час на вирощування обмежений. Тож трапляється, що на момент сівби деякі ділянки поля надміру вологі. Не кожна сівалка здатна працювати у таких умовах. Саме тому я вибрав HORSCH Pronto 4 DC. Я користуюся цією машиною вісім років поспіль і напрацював загалом понад 3400 га. Щоб можна було сіяти на перезволожених ґрунтах, ми демонтували полозки на насіннєвих сошниках. Як виявилося, для наших умов це було чудове рішення», — пояснює Анджей Пашота.

Точне землеробство від сівби до захисту рослин

Наразі на полях підприємства Ірени та Анджея Пашота застосовують диференційоване внесення азотних добрив за допомогою супутникового моніторингу індексу NDVI. «Ми вирішили не зменшувати загальну кількість добрив, а розподіляти їх залежно від потенціалу врожайності рослин на кожній ділянці поля. Тому на неоднорідних ґрунтах норми внесення коливаються від 120 до 270 кг азоту», — пояснює Анджей Пашота.
Найближчими роками на підприємстві планують запровадити більше рішень для точного землеробства. Розпочати вирішили з диференційованої сівби згідно з картами потенційної урожайності. Анджей Пашота розмірковує про придбання сівалки HORSCH Focus. Вона дасть змогу одночасно вносити мінеральні добрива за аплікаційними картами. Йдеться про фосфат амонію, його норму визначають залежно від вмісту в ґрунті фосфору. «Ще одним джерелом заощадження, на мій погляд, є диференційоване застосування засобів захисту рослин, насамперед, фунгіцидів і регуляторів росту. За традиційного обприскування посіви отримують максимальну норму препаратів, навіть не потребуючи цього, — це посіви, розміщені на бідних ділянках поля. Натомість ділянки з найкраще розвиненими рослинами, навпаки, отримують замалу норму. Оброблення на основі карт потенціалу врожайності усувають цю проблему», — каже Анджей Пашота.

Сенсаційна штанга

У Подоле Велике впродовж п’яти років застосовують причіпний обприскувач HORSCH Leeb 5 LT. «Стабілізація штанги цієї машини сенсаційна. Штанга проходить на мінімальній відстані від рослин і забезпечує високу точність розпилення навіть у вітряну погоду. Попри велику робочу ширину захвату 36 м висота над посівом або поверхнею поля стабільно тримається на однаковому рівні. Жоден обприскувач інших виробників, якими працюють наші сусіди, не зможе зрівнятися з нашою машиною за цим параметром», — пишається Анджей Пашота.

Господар планує запровадити стрічкове обприскування картоплі. Його ідея полягає в тому, що відстань між форсунками на штанзі має становити 22,5 см. Це дорівнюватиме міжряддю гребенів 90 см. Проте менеджер HORSCH Polska Павель Місь порадив йому систему, за якою кожен ряд рослин обприскують дві форсунки зі спеціальними корпусами, розташовані під прямим кутом. «Таке рішення особливо цікаве для виробників картоплі, позаяк обидві форсунки можна спрямувати у бік гребеня. Таким рішенням можна дооснастити наявний HORSCH Leeb 5 LT, і не знадобиться купувати новий обприскувач», — пояснює Павел Місь.

Анджей Пашота цінує те, що обприскувач HORSCH Leeb здатен працювати за екстремальних умов. Під час обробітку картоплі часто трапляється, що між гребенями стоїть вода. «Великі колеса обприскувача здатні долати навіть болото», — каже Анджей Пашота. Звісно, це агрономічний компроміс. Проте фермер упевнений, що краще в деяких місцях пошкодити ґрунт, аніж дати збудникам хвороб можливість знищити весь урожай картоплі.

Винокурня як оздоблення

Коли потрапляєш на подвір’я агропідприємства у Подоле Велике, одразу впадає в очі історична будівля спиртзаводу. Тут виробляють чистий спирт із вмістом алкоголю 91–92%/об. Виготовляють спирт, в основному, з картоплі та продають виробникам горілки. Річна потужність заводу — приблизно 2 млн л, для цього використовують майже 20 000 т картоплі. Це найбільший спиртовий завод у Польщі, що виробляє картопляний спирт.

Спиртзаводом керують, переважно, Пауліна та Міхаль Пашота. Вони не обмежуються сільськогосподарським напрямом, а виробляють ще й унікальні крафтові спиртні напої: аквавіт і горілку. Створюють ці напої в одній будівлі, але процес виготовлення суто домашній. Першу партію аквавіти у Подоле Велике виготовили 2015 року. Виробництво має своє обличчя у буквальному сенсі: на етикетці завжди зображують світлину якогось працівника спиртзаводу — колишнього або нинішнього. Деякі спиртні напої витримують у бочках щонайменше три роки, завдяки чому вони набувають унікального аромату. Спиртні напої винокурні Подоле Велике вже вибороли десятки медалей на польських та міжнародних конкурсах. Девіз цих напоїв: «Із поля до пляшки». Це означає, що виготовляють їх винятково із сировини, яку зібрали на полях підприємства.

Чому спиртовий завод у Подоле Велике не спіткала доля багатьох інших лікеро-горілчаних заводів у Польщі, які збанкрутували? «Я вирішив використовувати солому як паливо. Так змогли забезпечити рентабельність спиртзаводу. Цим джерелом теплової енергії користуємося й дотепер. Тому збираємо всю нашу солому плюс купуємо її у місцевих фермерів. Барду і попіл від спалювання соломи згодом знову вносимо на свої поля», — пояснює Анджей Пашота.
Ірена та Анджей, Пауліна та Міхаль Пашота ставляться до свого бізнесу не просто як до сімейної справи. Для них це спільне бачення сучасного підприємства, в якому основна увага не зосереджена лише на бізнесі. Це у буквальному та переносному значенні — їхній спільний дім, у якому вони прагнуть жити в гармонії з природою. До цього ставлення також добре вписуються вже згадані плани інвестувати у технології точного землеробства. А це вони виношують ідею збудувати біогазову установку, яка перероблюватиме, насамперед, барду. Проєкт уже розробили. Господарі чекають лише на погодження підключення до електромережі.